Ця цитата прозвучала з вуст справжнього спортсмена, для якого фізичні навантаження – то звична й улюблена справа з самого дитинства. Він не уявляє свого життя без футбольного на баскетбольного м’ячів, спортмайданчиків та маси відданих друзів – прихильників активного способу життя. Цього хлопця «із залізною хваткою» знають не тільки працівники комбінату, а й футбольні уболівальники нашого «Авангарду». Його ім’я – Євген Пілюгін – 34-річний машиніст електровозу Залізничного цеху (ЗЦ), воротар міської футбольної команди, спортивний активіст свого підрозділу і всього підприємства, лідер зі стійкою та мудрою особистою позицією.
Перший в своєму роді
Саме так Євген говорить про себе, бо він започаткував спортивний рух у своїй родині. Навчаючись у 2-му класі СЗШ №9, у хлопчика виникло непереборне бажання спробувати свої сили у футболі. Батьки не заперечували, а прагнення не підвело. Під крилом досвідченого наставника Володимира Глуздова юний Женя щодня відкривав для себе нові секрети футбольної майстерності. Після 5-го класу до футболу додались тренування з баскетболу, на які надихнув, на думку Євгена, найкращий викладач з цього виду спорту Олександр Волик – шкільний учитель фізкультури і справжній професіонал у своїй справі. З того часу, спортивна жага, азарт, прагнення до здобуття нових вершин та Перемог і щоденні тренування, котрі були у задоволення, стали звичним способом життя нашого героя:
- Я вже тоді не уявляв себе без спорту. Брав участь у всіх можливих змаганнях, був на хвилі, хапався за неї і рухався вперед разом з командою однодумців. Мав багато друзів, вже тоді розумів, що мій вибір на користь спорту – однозначно правильний, – ділиться своїми думками Євген Пілюгін.
Як спорт допоміг у навчанні
Треба сказати, що переконання не підвели хлопця. Маючи за спиною І дорослий розряд з баскетболу і впевнені навички у двох ігрових видах спорту, Євген вступає до Автотранспортного технікуму Дніпропетровської гірничої академії. Тут помітний профі у футбольній та волейбольній справах здобуває спеціальність «Організація, управління, автоматизація перевезень на автомобільному транспорті» і продовжує розвивати свій спортивний потенціал. На цьому етапі Євгеном зацікавився досвідчений наставник с баскетболу, котрий свого часу пограв у клубах вищої ліги і залюбки ділився власним цінним досвідом зі своїми підопічними. До речі, у період навчання наш герой був у складі команди-переможниці змагань з футболу серед технічних навчальних закладів міста. Цей здобуток дав право колективу представляти свою альма-матер на всеукраїнських змаганнях. Саме там, серед 30 команд-учасниць, футболістам транспортникам вдалось здобути почесне 4 місце. Тоді це вважалось значним здобутком для навчального закладу, котрий ніколи не світився у спорті. Женя чесно зізнається, що така активність і свого роду популярність допомагали йому у навчанні.
На професійному шляху
Спортивне загартування стало у нагоді і в дорослому житті. У 2009 році, після закінчення навчання, Євген повернувся додому. Тут перед ним постало питання працевлаштування. Про професійні пошуки талановитого спортсмена дізнався голова профспілкової організації ЗЦ Ігор Воронкін (хто його знає, той розуміє, що ця людина завжди підтримує спортивний рух, на власному прикладі демонструє його важливе значення у повсякденному та виробничому житті). Таке знайомство привело нашого героя до старту його трудової кар’єри. У складі залізничників Євген Пілюгін розпочинав помічником слюсаря в депо. З роками удосконалював свою майстерність, здобував нові знання та суміжні професії, крокуючи до омріяної професійної сходинки – посади машиніста електровозу. У 2020 році завдяки наполегливій праці та наявній вакансії Євген досяг поставленої мети.
Спортивні здобутки дорослого життя
За 13 років роботи на комбінаті він відзначився і в спорті. Євген дуже швидко став лідером у своєму колективі, значно підсиливши спортивний арсенал залізничників. Спортсмен-універсал легко ввійшов до складу команди, закриваючи абсолютно всі динамічні види спорту. Баскетбол і футбол в одній команді з такими колегами, як Дмитро Швець (начальник ЗЦ), Андрій Маковецький, Артем Шевельов та іншими – це завжди цікава гра і загроза для суперників. Прихід Євгена до лав залізничників як раз співпав з формуванням сильної спортивної команди, котру він гідно доповнив. З тих пір ЗЦ – завжди на п’єдесталі пошани в Робочій спартакіаді. Минулого року «залізні спортсмени» піднялись на найвищу сходинку.
Звісно, спортсмена з такими класними здібностями не міг не помітити найбільший шанувальник та утримувач спортивних традицій на комбінаті – голова профспілки Євген Запускалов. З тих пір наш герой – у складі збірної команди комбінату з міні-футболу та баскетболу. Разом з партнерами вони завжди гідно захищають честь підприємства на обласних і всеукраїнських змаганнях Профспілки металургів та гірників України. Постійно закріплюються в трійці лідерів і викликають повагу у суперників, демонструючи високу майстерність у грі.
Завдяки участі у Спартакіаді комбінату збулась ще одна мрія Євгена Пілюгіна, про яку він нам із задоволенням розповів:
- Пам’ятаю свій перший матч у складі футбольної команди Залізничного цеху. Нам протистояв найсильніший на той час колектив Чкаловського кар’єру №1, за нього виступали гравці міського футбольного клубу «Авангард» – Валерій Мельник, Віктор Карпелайнен, Руслан Безпавлиий, Юрій Александров. Поєдинок був дуже принциповим і в основний час закінчився нічиєю 1:1. У післяматчевих пенальті я відбив чотири 11-метрових удари. Звісно, був задоволений таким результатом. Після гри до мене підійшов Валерій Акимович Кублицький (колишній тренер «Авангарду») і запропонував поспілкуватись з його послідовником Сергієм Кальяном. Головний тренер міського футбольного клубу запросив мене на тренування основної команди. Я дуже зрадів і загорівся. Тоді мене зарахували до складу «Авангарду» на позицію голкіпера. На сьогодні я і досі залишаюсь з клубом. Думаю, ще пограємо з хлопцями після Перемоги України.
Життєва мудрість, вихована спортом
Користуючись нагодою, ми запитали у Євгена про секрет його успіху у футболі і баскетболі. Ці види спорту зовсім різні, тому і підхід до тренувань та гри потребує особливих акцентів:
- Так, ви абсолютно праві. Футбол і баскетбол – це ді різні дисципліни. Тим більше, у футболі я – воротар, а в баскетболі – розігруючий. Перша позиція вимагає – витримки та сконцентрованості, друга – динамічності рухів, але в обох випадках головне – бути у гарній фізичній формі, вміти швидко приймати рішення. Я вам скажу, що ці якості, виховані спортом, дуже допомагають мені долати труднощі і в повсякденному житті.
А як взагалі спорт допомагає його фанатам? Наш герой має миттєву відповідь на це питання:
- Розумієте, треба відчути, що це – твоє покликання. Мені пощастило тому, що я вчасно то зрозумів. Тому маю по життю справжніх друзів, завжди тримаю себе в тонусі, гарній фізичній формі, не скаржусь на здоров’я. До речі, у такий важкий воєнний час заняття спортом допомагають зміцнювати стресостійкість, розвантажити постійну психологічну та нервову напругу, відпочити емоційно.
Крім спорту і роботи, у Євгена Пілюгіна є улюблена родина: кохана дружина Таня (до речі, теж працює в ЗЦ) і татова гордість – 3-річний синочок Даня. Папа вже змалечку виховує з нього спортсмена, тому футбольні м’ячі присутні у кожному кутку їхнього дому.
Євген говорить, що саме завдяки спорту все в його житті склалося найкращим чином: він має прекрасну родину, улюблену роботу, хороших друзів і спортивну кар’єру. Висловлює подяку Голові правління Сергію Шуваєву, очільнику профспілки Євгену Запускалову, начальнику ЗЦ Дмитру Швецю та голові цехової профорганізації Ігорю Воронкіну за підтримку і можливість займатись спортом.
- У цей «спортивний» день хотів би побажати всім міцного здоров’я, завжди тримати себе в тонусі та ритмі. Займатись фізкультурою та спортом, надихати своїх дітей власним прикладом. Спорт в житті дуже допомагає долати труднощі, наполегливо та впевнено йти до своєї мети, здобувати Перемоги. Хотілося б, щоб якнайшвидше закінчилась війна і ми нову зібрались на футбольних та баскетбольних майданчиках, радували глядачів своєю грою, – висловив свої побажання Євген Пілюгін.
Дякуємо Євгену за цікаву бесіду і слушні поради. Спорт – це, перш за все, мир, якого ми так чекаємо. І дуже сподіваємось, що слова нашого героя вже зовсім скоро стануть пророчими і здійсняться, як його попередні дві заповітні мрії. Зі святом, шановні колеги, друзі, спортсмени і любителі фізкультури! Загартовуємо організм, силу волі та жагу до Перемоги на спортивних майданчиках! Українську міць ніколи не зламає жоден ворог. І наші спортсмени це впевнено демонструють на аренах всіх рівнів!
Наталія ЧЕПЕЦЬ
