Профспілкова організація нашого підприємства завжди відігравала надважливу роль у житті трудового колективу. Вона ніколи не стояла і не стоїть осторонь суперечливих виробничих ситуацій, несправедливих рішень та покарань, порушень прав і гарантій працівників. Всі знають, що профком – це перша захисна інстанція, яка допоможе людині вийти з тієї чи іншої складної ситуації. Але тільки, якщо правда дійсно на її боці. У часи війни профспілка не знизила темпів своєї активної діяльності, а навіть навпаки – додала собі роботи, напряму включившись у волонтерську підтримку Захисників України – працівників комбінату, які взяли до рук зброю. Як же змінилось життя первинки з початком військового конфлікту росії проти України? Ми цікавились у голови профкому Євгена Запускалова. До вашої уваги – актуальне інтерв’ю за результатами І півріччя.
– Євгене Михайловичу, як війна вплинула на роботу профспілкової організації?
– Війна вплинула абсолютно на всі сфери нашої життєдіяльності, тому не пройшла вона і повз нашу профспілкову організацію. Особливо, коли було підписано закон №2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Ним у профспілки забрали багато прав. Виключивши статті, що стосуються нашої діяльності. Зникли соціальні гарантії в Колективних договорах, особливо те, що стосується культурної та спортивно-масової роботи, профспілці довелось перебудовувати свою звичну роботу. Але в нашому бюджеті були накопичені кошті, які ми активно почали залучати на волонтерські справи. Точніше – для допомоги нашим колегам, котрі пішли на фронт захищати країну, у вигляді придбання для них потрібної військової амуніції. Як то кажуть, все для фронту, все для Перемоги. Наша мета – оборона держави, її захист від агресора.
– Цей Закон, про який ви щойно говорили суттєво обмежив права профспілок? Чи вплинув він на співпрацю “профком-адміністрація” саме на нашому підприємстві?
– Адміністрація все одно радиться з нами при прийнятті важливих рішень для комбінату, прислуховується, хоча юридично має повне право цього не робити. Та Голова правління Сергій Шуваєв розуміє важливий вплив профспілки на соціально-психологічну атмосферу в трудовому колективі, тому ми намагаємось триматися разом, обравши єдиний курс та єдину позицію – підтримати і захистити людей, наших працівників, у такий складний час.
– Введений воєнний стан вплинув на права, пільги та соціальні гарантії працівників комбінату?
– Ми втратили можливість організовувати для людей процес літнього оздоровлення. Але, Слава Богу, у нас є свої бази відпочинку, де можуть проводити дозвілля працівники комбінату та їхні родини. З цією метою, разом з адміністрацією, прийняли рішення виділити автобус для доставки людей на відпочинок. Ми розуміємо, що час дуже нелегкий, всім треба триматись і психологічно, і фізично, і морально, тому розрада у людей має бути. З 1 липня у нас на підприємстві запрацювала програма пільгового відпочинку у ТК “Буковель”. Відповідно до неї працівник комбінату має право оздоровитись в Карпатах за 50% знижкою від повної вартості путівки. Якщо говорити про гарантований соцпакет, то на нашому підприємстві він повністю збережений: заробітна плата виплачується вчасно, лікарняний лист – теж. Єдине, що змінилось – це кількість днів відпустки – під час дії воєнного стану вона складає 24 дні, за законом. На них і нараховуються відпускні та матеріальна допомога на оздоровлення. В принципі, так було і раніше, тому працівник абсолютно нічого, в матеріальному сенсі, не втрачає.
– Чи є серед активістів профспілки ті, хто наразі Захищає Україну у складі Збройних Сил?
– Так, є. Жоден з наших колег навіть не намагався ухилятись від військового обов’язку, дехто навіть добровільно пішов на фронт. Таке рішення свідчить про високі моральні принципи наших хлопців, почуття справедливості та прагнення захистити свій дім, свою родину. Серед таких – голови цехових профспілкових організацій Чкаловського №2, Покровського та Олександрівського кар’єрів, Чкаловської збагачувальної фабрики – Сергій Овчаров, Геннадій Сокур, Сергій Нагорний і Сергій Шатохін, фізкультурні організатори Електроцеху та Запорізького кар’єру – Юрій Перепятенко та Валерій Мельник. Ми з ними на постійному зв’язку, реагуємо на прохання і намагаємось допомагати всім, чим можемо.
– Чи включилась профспілка у волонтерську роботу, націлену на допомогу армії? Як це відбувається?
– Якщо говорити про придбання амуніції для наших військовослужбовців-працівників підприємства. У цій добрій справі – вклад кожного працівника комбінату, котрий сплачує профспілковий внесок.
З 1-го липня на рахунок профспілки було переведено одноденний заробіток працівників комбінату, які добровільно погодились таким чином допомогти ЗСУ у придбанні засобів колективної оборони для наших Захисників. Приємно, що до такої корисної волонтерської роботи долучився весь профактив. Разом впроваджуємо ініціативи, разом їх реалізовуємо, кожен хоче бути корисним, що дуже приємно.
– З початком війни Робочу спартакіаду комбінату-2022 було зупинено. Але ви все ж таки провели Кубок профкому з футболу. Хто був його ініціатором та яка основна мета турніру?
– Спартакіаду ми не проводимо із зрозумілих причин безпеки. Але особисто я вважаю, що хоча б періодично треба збиратись на спортивних майданчиках. По-перше, це спілкування, якого зараз так не вистачає, по-друге, психологічне розвантаження, котре у військовий час дуже потрібне для того, щоб набратись позитивної енергії, відновити сили для подальшого руху вперед. Тому на початку липня ми провели Кубкову зустріч з футболу. Захід всім дуже сподобався, пограли у своє задоволення і передали призовий фонд до ЗСУ. Таким чином, зробили дві корисні справи. Якщо подібні ініціативи виникатимуть і надалі, ми готові їх підтримувати.
– Як Ви оцінюєте перспективи подальшої роботи комбінату за досить складних умов? За що виступає профспілка?
– Запитання, я Вам скажу, не з простих. Сьогодні маємо не дуже сприятливу для комбінату ситуацію на ринку. Попит на феросплави значно знизився, а це означає, що і ми не маємо тієї реалізації готової продукції, яка була до початку війни. Маю інформацію і про потенційні зміни на ринку ГМК на нашу користь. Поживемо – побачимо. Профспілка, звісно, за будь-яких умов виступатиме за продовження роботи підприємства і забезпечення соціальних гарантій для його працівників. До речі, з огляду на військовий час і масове закриття або перехід на неповну зайнятість промислових підприємств ГМК, наш комбінат наразі посідає 6 місце серед інших гірничодобувних за рівнем заробітної плати. Її середній розмір за результатами травня складає 16 тис. 825 грн. Звісно, сьогодні, з урахуванням зростання цін на всі види товарів та послуг, працівникам важко нормально жити. На жаль, маємо пристосовуватись, бо поки що про підвищення рівня оплати праці навіть і мова не йде. Всі ми прекрасно розуміємо чому. Головне сьогодні – працювати, щоб ми і надалі мали таку змогу та виконували свої обов’язки у безпечних умовах.
– Що хотілося б побажати членам профспілки, всьому трудовому колективу?
– Перше, що я бажаю нашому трудовому колективу – це здоров’я кожному та їхнім родинам. І, звісно, миру, щоб скоріше закінчилась ця нікому не потрібна війна. Щоб Україна, нарешті, здобула Перемогу і ми знову отримали змогу вільно та безпечно жити і працювати на своїй землі, без сирен та вибухів.
Бесіду вела Наталія ЧЕПЕЦЬ
