Що таке родина і в чому її цінність? Відповіді на ці питання у кожного українця свої, але зараз – з єдиним, особливо ментальним присмаком. У мирний час сім’я, крім вічних цінностей – любові і турботи, більше асоціювалась з буденністю, повсякденними клопотами. З початком війни ми кардинально переглянули свої звичні погляди. Тепер у всіх нас є декілька родин: перша одна для всіх – це наша рідна і нескорена Україна, друга – військова, волонтерська, трудова – в залежності від того, хто до якого фронту приєднався, і третя – найдорожча в світі – рідні та близькі люди. Тих, хто поряд, любиш та цінуєш з надзвичайною силою – у десятки, сотні разів більше, ніж раніше. Тих, хто далеко – на фронті, за кордоном чи на окупованій території – намагаєшся підтримувати всіма силами, допомагати і крізь сотні кілометрів передавати цілющу силу. Нашого безмежно щирого та люблячого серця вистачить на всіх аж до самої Перемоги.
Чому ми заговорили про родину? Бо цей тиждень в Україні проходить саме під таким знаком – від Міжнародного дня сім’ї до Дня вишиванки. Користуючись слушною нагодою, хочу поділитись з Вами історією однієї сильної жінки – прекрасної мами і коханої дружини, професіонала у своїй справі і лідера в колективі – Тетяни ОТРІЩЕНКО. Хто не знає, Тетяна Олексіївна – начальник Центральної лабораторії Відділу технічного контролю та голова цехової профспілкової організації. Ми з нею з однієї родини профспілкових активістів, кількість яких на комбінаті сягає 164 осіб – це власне профком, керівники і склад профспілкових комітетів, профгрупорги. Тобто, всі ті, чиїм пріоритетом є захист прав та інтересів людини праці.
З Тетяною Отріщенко ми спілкувались 24-го лютого, як раз того дня. Коли почалось повномасштабне вторгнення росії на територію Незалежної України. Тоді ми ще навіть не думали, що нас чекає попереду… Сьогодні моя колега покинула місто, рятуючи своїх дітей від ворожих нападів, куль та снарядів. І саме в цей час, коли Тетяна далеко від рідної домівки, я вирішила присвятити свою публікацію її родині, а разом з нею – всім сім’ям, яких розділила ця клята війна.
Продовжувачка династії
Тетяна Отріщенко родом із нашого гірницького містечка. Її дідусь із бабусею та батьки працювали на найбільшому підприємстві Покрова – гірничо-збагачувальному комбінаті. Звідси і вибір подальшої професії нашої героїні…
Під час навчання у школі Тетяні подобались фізика та математика, а для душі дівчина займалась естрадними танцями. Після закінчення 11 класів вона прийняла рішення йти працювати. Звісно, першим робочим місцем обрала найбільш престижне підприємство – наш комбінат, професією – контролер продукції збагачення Відділу технічного контролю (ВТК), бо вона не потребувала вищої освіти. Тому в житті у молодого спеціаліста не вибір освіти формував здобуття спеціальності, а навпаки.
Робота визначила подальший шлях
Тетяні Отріщенко одразу пощастило з колегами. Вона потрапила до “молодої зміни”, тому працювати було легко, завжди відчувалась взаємодопомога та підтримка:
– Я дуже вдячна долі, що привела мене у найкращу зміну з досвідченим наставником Тетяною Юріївною Бєліковою – прекрасним фахівцем та людиною з доброю душею. Сприятлива атмосфера в колективі і цікава робота стали для мене вирішальними у виборі подальшої фахової освіти.
Через рік на улюбленій роботі молода працівниця вступила до Криворізького технічного університету для здобуття спеціальності “Збагачення корисних копалин”.
Саме цей напрямок навчання Тетяні був потрібен для виконання її трудових обов’язків:
– Специфіка роботи контролера продукції збагачення полягає в аналізуванні результатів діяльності збагачувальних фабрик на різних етапах технологічного процесу. А саме – відборі проб для визначення якості продукції та оперативного реагування на відхилення від норми. Відверто зізнаюсь, що працювати мені було дуже цікаво. Вже тоді я розуміла, що знайшла своє професійне призначення.
Випадкова практика допомогла народженню сім’ї
Виробничу практику на 4 курсі наша героїня проходила у Відділі збагачення, що розташовувався в Апараті управління. Крім здобуття потрібного досвіду роботи у цей період, вона знайшла і свою другу половинку. Нинішній чоловік Тетяни Отріщенко Юрій тоді працював з нею на одному поверсі. Молоді люди покохали один одного і невдовзі об’єднались у родину.
Після закінчення вишу Тетяна все ж таки повернулась до рідного Відділу технічного контролю. До речі, відповідального і компетентного молодого спеціаліста під час реорганізації ВТК призначили начальником Центральної лабораторії, ким вона зараз і працює, жодного разу не змінивши місце своєї роботи.
– Для мене дуже важливо дотримуватись своєчасності та правильності виконання завдань. Адже саме від результатів лабораторних досліджень залежить проведення подальшого технологічного процесу в кар’єрах і на фабриках комбінату. Тому я маю повністю бути упевнена в своєму колективі та власних діях. Можу підкреслити, що мені пощастило: я на своїх дівчат можу повністю покластися, вони дуже відповідальні. Головне для нас – спільне вирішення проблемних моментів. Тільки колегіально ми знаходимо потрібний вихід із будь-якої ситуацію, – розповідає Тетяна Олексіївна.
Відповідальна – в колективі, турботлива – в родині
Принциповість, порядність, цілеспрямованість, наполегливість, надзвичайна відповідальність за роботу та колектив стали ключовими важелями для вибору Тетяни Отріщенко головою цехової профспілкової організації ВТК.
За 2,5 роки Тетяні Олексіївні, за підтримки профкому комбінату та своїх дівчат-трудівниць, вдалося покращити санітарно-побутові умови на робочих місцях. А головне – відновити пільгові Списки контролерам продукції збагачення та пробовідбирачам.
Успішна, шанована, впевнена у власних силах жінка, вдома – любляча дружина і турботлива мама двох чудових дітей – 16-річної Олександри та 12-літнього Максима. Донечка зростає творчою, дуже схожою на маму: захоплюється танцями, малюванням, бісероплетінням та фотографією, полюбляє математику і географію. Син, як справжній сучасний хлопець, цікавиться комп’ютерними іграми та програмами. Чоловік Тетяни Юрій працює електрослюсарем в одному з двох великих окисних підрозділів нашого підприємства – Чкаловському кар’єрі №2.
Родина Отріщенко – дружна і життєрадісна. Батьки завжди стоять горою за своїх дітей, поважають їхні вибір та позицію. Намагаються бути друзями і гідними наставниками.
Користуючись нагодою, я хочу звернутись до Тетяни і побажати швидшого повернення до двох своїх непохитних фортець – рідного дому та улюбленої роботи. Нехай всі українські родини будуть разом – щасливі у мирі, любові та злагоді!
Наталія ЧЕПЕЦЬ
