Захищаючи Україну, на Донеччині в бою за Рубіжне героїчно загинув наш земляк – старший сержант Нацгвардії КУЛІШОВ Олексій Миколайович. Хлопцю цього року виповнилося лише 32 роки. Все своє молоде життя Олексій був справжнім патріотом рідної України, яку любив всім своїм великим серцем. Тож, коли у 2014 році розпочалася війна, без вагань став на захист Батьківщини та продовжував за неї боротися до кінця… На жаль, це йому коштувало найціннішого – життя..
Сьогодні реквієм “Плине кача” знову розривав душу покровчан на бульварі Шевченка. Тут містяни урочисто, з військовими почестями, прощалися з Героєм. Олексій був не лише відважним солдатом, а й гідною світлою людиною, прекрасним сином, сімʼянином, другом. Відтепер його імʼя назавжди викарбуване в памʼяті та історії битви нашого народу за незалежність.
Співчуття та підтримку рідним загиблого висловив міський голова Олександр Шаповал. Зі скорботною промовою виступив настоятель Храму Святого Петра Могили отець Іван Назарик. На знак глибокої пошани люди вишикувались живим коридором та на колінах, зі сльозами на очах, проводжали Захисника в останню путь.
Неможливо дібрати слів, які б могли втамувати біль та безмежне горе від цієї непоправної втрати. Правду кажуть, що Бог забирає найкращих. Вічна Слава і Памʼять Герою!
Ми повинні зробити все, аби в нашій Україні більше не повторилося жахіття війни. Тому варто дослухатися до святої істини, яку у своїй промові висловив Отець Іван:
– Олексій загинув заради кожного із нас, заради світлого великого буття нашої рідної неньки України. Памʼять про його подвиг завжди має бути в нашому серці, душі та молитвах, так само як і всіх земляків, котрі загинули за Україну.
Говорячи про агресорів, інколи вже немає ані слів, ані емоцій, якими б можна було висловити їхні методи військової боротьби. Тому що вони – недолюди, зайди, які підступно захопили нашу історію, все, що змогли, вкрали й зараз з брехнею зайшли на нашу благословенну українську землю. Вбивають руйнують все, що бачать на своєму шляху. Бо зляться, що ми живемо краще за них, зляться від того, що українці – це вільний щасливий народ.
Низький уклін батькам, всій родині Олексія, який поклав найцінніше – своє молоде життя – заради кожного з нас. Жодні слова не втішать родину, але Олексій, проживши молоде життя, назавжди залишиться Героєм – у наших словах, думках, молитвах, всіх споминах, які будуть після нашої Перемоги, яка обовʼязково настане. Це буде справжня Перемога і ми почнемо нове життя нашої Великої України.
Нехай Господь нас благословляє, нехай береже всіх наших Захисників. Дай Боже, щоб Олексій був останнім воїном з нашого міста, який загинув за всіх нас.
Слава Ісусу Хресту! Слава Україні! ГЕРОЯМ СЛАВА!
До цієї пронизливої промови більше додати нічого. Хіба що: ГЕРОЇ не вмирають, вони житимуть з нами вічно, бо подяка за їхній подвиг безцінна, вона не має часових меж…
