15-го березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІX (Законопроєкт № 7160). Цей нормативний документ набрав чинності 24 березня 2022 року, після опублікування в газеті “Голос України”. Даний Закон діятиме протягом воєнного стану та втратить чинність з моменту його припинення і скасування. Для того, аби донести його основні тези, “ЗМ” поспілкувались з юристами нашого підприємства.
Цим законом визначаються особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, на період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону “Про правовий режим воєнного стану”(воєнний стан).
Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачається наступне.
1. Укладення трудового договору.
З метою оперативного залучення нових працівників до виконання роботи, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, в тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які внаслідок бойових дій евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустках, простої, тимчасово втратили працездатність або доля яких тимчасово невідома, роботодавці можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.
2. Переведення та зміни істотних умов праці.
На період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (за винятком переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії), якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.
На період дії воєнного стану норми ст. 32 КзпП про двомісячний строк попередження працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.
3. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
З ініціативи працівника. У зв’язку з веденням бойових дій в районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та загрозою для життя і здоров’я працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження (за винятком примусового залучення до суспільно-корисних робіт в умовах воєнного часу, а також якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури).
З ініціативи роботодавця. Роботодавець має право розірвати трудовий договір з працівником у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, викликаною знищенням в результаті бойових дій усіх виробничих, організаційних або технічних потужностей або майна підприємства. Про таке звільнення працівник попереджається не пізніше ніж за 10 днів з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
На період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною, із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки, крім випадків.
На період дії воєнного стану норми статті 43 КзпП не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів (погодження звільнення з профкомом).
4. Встановлення та облік часу роботи й відпочинку.
4.1. Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень.
4.2. Для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу не може перевищувати 50 годин на тиждень.
4.3. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями.
4.4. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.
4.5. На період дії воєнного стану не застосовуються норми наступних статей Кодексу законів про працю України (КзпП):
– ст. 53, частина перша статті 65, частини третя — п’ята статті 67 та статті 71-73 КзпП, у яких ідеться про тривалість роботи стосовно святкових, неробочих та вихідних днів.
6. Робота в нічний час.
На час воєнного стану не залучаються без крайньої необхідності до роботи в нічний час:
вагітні жінки і жінки, що мають дітей віком до одного року,
особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.
На час воєнного стану частини перша та друга статті 54 КзпП не застосовуються.
7. Залучення до роботи деяких категорій працівників.
На час дії воєнного стану дозволяється застосування праці жінок (крім вагітних жінок і жінок, які вигодовують дитину віком до одного року) на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
Працівники, які мають дітей (крім випадків, визначених статтею 8 цього Закону), на час дії воєнного стану можуть залучатись до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження за їх згодою.
8. Оплата праці.
Заробітна плата виплачується на умовах визначених трудовим договором.
У разі неможливості виплати заробітної плати через воєнні дії виплата заробітної плати може бути призупинена, до моменту відновлення можливості підприємства здійснювати основну діяльність.
9. Зупинення дії окремих положень колективного договору.
На час військового стану дія окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця може бути зупинена.
10. Відпустки.
На період воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарних дні.
На період воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток, крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури.
Протягом періоду воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати відпустку без збереження заробітної плати без врахування норм частини першої статті 26 Закону “Про відпустки” (відсутні обмеження днів).
11. Призупинення дії трудового договору.
Призупинення дії трудового договору – це тимчасове звільнення роботодавця від обов’язку забезпечувати працівника роботою і тимчасове звільнення працівника від обов’язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Дія трудового договору може призупинятися у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість виконання ним роботи.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію.
12. Діяльність профспілок.
В межах своєї діяльності професійні спілки повинні максимально сприяти забезпеченню обороноздатності держави та забезпечувати громадський контроль за мінімальними трудовими гарантіями, передбаченими цим Законом.
На період воєнного стану призупиняється дія статті 44 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та відповідні норми колективних договорів.
Як бачимо, за чинним Законом, в умовах воєнного стану права роботодавця дещо розширюються. АЛЕ працівник має розуміти, що зазначені норми можуть бути використані роботодавцем у разі необхідності, для забезпечення потреб захисту держави. І це не означає, що вже зараз стосуватимуться кожного з Вас і вже сьогодні вплинуть саме на Ваші умови праці та трудовий режим.
