«Нікопольщина. Крізь вогонь і засуху» – таку назву має сюжет, який вчора вийшов в інернет простір. Він був підготовлений журналістами «11 каналу». Цього разу до студії Бориса Васильєва запросили голову Нікопольської районної військової адміністрації Євгена Євтушенка. Очільник нашого краю намагався досить відверто відповідати на всі питання стосовно гостросоціальних тем, які наразі актуальні для Нікопольського району. Отже, коли завершать будівництво нового водогону централізованого водопостачання, як район готується до опалювального сезону, що відбувається з агробізнесом та психологічним станом людей і про першочергові завдання влади – відповіді на всі ці питання читайте нижче, а також дивіться у сюжеті на Youtube-каналі.
– Яка ситуація з водопостачанням?
– Наразі в Нікополі відновлено водопостачання, але спостерігається така тенденція, що ворог намагається вразити вогнем артилерії саме об’єкти, пов’язані з водопостачанням. Ворог воює з цивільним населенням і намагається створити гуманітарну кризу на території. Окремо треба подякувати фахівцям Нікопольського водоканалу, які буквально під вогнем снарядів відновлювали водопостачання, працювали для того, щоб в місті була вода.
– Як ідуть роботи з будівництва нового водогону і коли він почне працювати?
– Досить швидко ідуть. У першу чергу треба сказати, що це велике амбітне будівництво, яке обчислюється сотнями кілометрів прокладених труб, десятками насосних станцій, відповідної електричної, інженерної інфраструктури. Таких проєктів не реалізовувалось в нашій країні, мабуть, з початку її незалежності.
– Що цей водогін собою являє?
– Це справжній водогін. Місце його водозабору – у Запоріжжі, вище дамби. Він забезпечить водою території нашого району: це крупні населені пункти – Марганець, Нікополь, Покров, але поряд всі громади отримають точки під’єднання і зможуть використовувати цю воду. Вода, яка перекачуватиметься із Запоріжжя, буде подаватись на міста, в яких є інфраструктура для її очищення до якості питної. Скажімо так, цей водогін заміняє нам втрачене водосховище, тобто вода подаватиметься не з нього, а з труби, побудованої державою.
– Крім водогону, розглядалося питання і буріння свердловин? Воно наразі актуальне?
– Так, над бурінням свердловин у нас працюють у місті Марганець, там їх більше десятка. Причому є така особливість на нашій території, що всі свердловини, скільки б метрів вони не були, від 5 до 100+, мають нетехнічну кондицію води. Це перевищення за солями жорсткості, за важкими металами, зокрема, марганцем. Тобто вода зі свердловин має статус технічної. Але вона теж потрібна, безумовно. У домогосподарстві ми з вами здебільшого використовуємо технічну воду. Питна вода – це близько 2 літрів на добу на кожну людину. Зараз у Марганці на таких технічних свердловинах встановлюються системи очищення, як і в Нікополі. Тобто ведеться робота зі створення альтернативних, нецентралізованих джерел водопостачання для території. Зараз працюємо з благодійниками, вони з першого дня нам допомагають, створений гуманітарний штаб в області. Допомагають водою питною, бутильованою і розливною, і зараз ми виходимо у Покровській сільській раді на буріння свердловини. Фонд «Карітас» буде бурити у нас свердловину і ми сподіваємось отримати таким чином технічну воду, довести її до питної кондиції і забезпечити саме цю громаду водою зі свердловини. Для громади це безкоштовно, повністю всі витрати покриває фонд.
– Від обсягів та стабільності водопостачання громад безпосередньо залежить і підготовка до опалювального сезону. Що з цього приводу говорять і продовжують робити, зокрема тепловики, і взагалі комунальники?
– У нас вже була нарада в облдержадміністрації, присвячена підготовці до опалювального сезону. Ведеться робота в цьому напрямку. Є чітке розуміння, що об’єкти інфраструктури – це лікарні, ЦНАПи, адмінбудівлі – повинні працювати, там повинно бути тепло. Відповідно всі служби до цього готуються. Готується теплогенеруюча частина і та, що відповідає за опалення. Тут питання основне – теплоносії. Готуються об’єми води, щоб заповнювати опалювальні системи, розраховуємо, що на початок опалювального сезону ми вийдемо на 100% готовність, буде працювати все обладнання для опалення. Крім того, на території готуються і знову будуть розгортатися пункти незламності, тобто якщо ми дойдемо до блекаутів і росія буде робити теж саме, що вона робила минулого року, будемо розгортати всі пункти незламності, які існували на території району. Вони були законсервовані, обладнання зберігалося на складах, а зараз будуть розгортатися і готуватися до прийому населення.
– Як взагалі живе зараз район: соціальні служби, промисловість, бізнес, аграрії?
– Почну з того, що люди втомилися. Люди, які живуть в районі, здебільшого це стосуються тих, хто мешкає на прибережних територіях, кожного дня відчувають на собі обстріли. Росіяни щодня гатять по прибережним територіям, це не вибірковий вогонь, він вражає, як об’єкти інфраструктури, так і житлові будинки, і взагалі відкриті території, парки.
– Яка його мета?
– Я вважаю, що це психологічний тиск, створення зневіри, суспільного запиту, можливо, на якісь перемовини. Росія, мабуть, хотіла б паузи, перемовин для того, щоб дооснаститись, відпочити і, можливо, вони хочуть нас підвести до тієї думки, що «досить воювати, ми вже не можемо терпіти бомби, снаряди». Так люди повинні сказати, на їх думку, «тому давайте якось домовлятись і зупинятись на якихось рубежах».
– А люди залишаються на прибережних територіях?
– Залишаються. Десь 50% населення виїхали з Нікополя. Виїхали люди, особливо коли покотились чутки про теракт на атомній станції.
– Наскільки оперативно виходить відновлювати зруйноване та компенсувати постраждалим жителям району завдані збитки?
– Досить оперативно. Повертаючись до роботи комунальних служб, аварійних бригад, які забезпечують відновлення газової та електричної мереж, мережі водопостачання, ми постійно знаходимось з ними на зв’язку. Всі ці відновлення внаслідок прильотів у магістралі здійснюються максимум протягом доби. Всі служби працюють для того, щоб люди мали мінімум дискомфорту у зв’язку з бойовими діями. І знову ж повторюсь, що ворог намагається поцілити у ту інфраструктуру, яка забезпечує побут людей – електрику, водопостачання, газопостачання.
– Звідки кошти на відновлення і компенсації?
– В місцевих, і в обласному бюджетах є фонди, які передбачаються на випадок надзвичайних ситуацій, стихійних явищ. Зараз ми і використовуємо ці кошти – місцеві, обласні, держава допомагає. Ще одне джерело фінансування – це знову ж таки благодійні фонди, які працюють на наших територіях. Вони забезпечуються будівельними матеріалами – це покрівельні матеріали, ОСБ-листи для закриття віконних отворів, плівка, цвяхи, цемент – все, що потрібно, аби законсервувати житло, щоб воно не потерпало від атмосферних проявів.
– Який психологічний стан містян?
– Їм важко, дуже важко. Ми всі, мабуть, розраховували, за аналогією з 2014 роком, що це буде коротка кампанія, буде якийсь результат і ми почнемо жити мирним життям. От наразі приходить розуміння, що це надовго, що це не 2014 рік, що це велика війна, повномасштабна справжня війна, де треба перебудовувати свої звички, пристосовуватися до тих обставин, які складаються. Підсвідомо це люди розуміють. Повернутися до мирного життя – ось це бажання людей.
– Можливо, вже на часі називати це «війною», а не повномасштабним вторгненням?
– Насправді це і є війна. І ми повинні спілкуватися один з одним чесно, відкрито і щиро. Це важливо. А ще важливо не створювати у людей таких хибних ілюзій, давати їм хибну надію на швидкий наступ, швидке відновлення мирного життя. Це важко і довго. У нас дуже небезпечний і потужний ворог, це треба розуміти.
– РЕБ (авт.радіоелектронна боротьба) у них краща.
– РЕБ – це один із напрямків російської боротьби, який розвивався досить потужно. Зараз вони Запорізьку атомну електростанцію використовують саме як базу для розміщення антен РЕБ. Вони розуміють, що там не буде вогневого враження від Сил оборони України. Тому вони цим користуються, і дуже багато антен, спостережних і розвідувальних комплексів розміщені саме на території атомної станції. Також вони не соромляться розміщувати ці комплекси на житлових будинках, багатоповерхових. На щоглах мобільного зв’язку – там, де є населені пункти, знаходяться люди, тому, на жаль, не може бути вогневого ураження від Сил оборони України. А от з боку росіян було багато епізодів обстрілу міста Енергодар з використанням мінометів калібром 120 мм. Били з околиць і територій за містом по міській забудові Енергодара. Били по території ТЕЦ, перебивали силові лінії електрозабезпечення.
– І мешканці там були?
– Так. Це декілька сюжетів було і публікацій про те, що відбувались обстріли Енергодара. І навіть люди, які живуть в Енергодарі, знімали відео і казали «дивіться, ось вихід і приліт». Це 3 секунди і ми розуміємо, що це не з протилежного берега (авт. тобто не з української сторони), бо дуже швидко.
– До речі, про аграріїв, селян і мешканців приватного сектору: як вони адаптувались до таких умов, як рятували урожай на своїх землях?
– Якщо ми повертаємось до водосховища і жителів сіл, то у нас був дуже розвинений бізнес, коли люди вирощували городину у теплицях. Цим займались багато мешканців і на правому, і на лівому березі Каховського водосховища. І все жило водою з нього. Зараз люди у великому розпачі, вони б’ють свердловини, намагаються якось цей сезон добути. Але вже зрозуміло, що такого розквіту цього бізнесу, як на колишньому рівні, вже не буде аж до відновлення водосховища. Що стосується аграріїв, то у нас було досить багато зрошувальних земель – їх мають практично всі прибережні території. Зараз для них об’єму води взагалі немає. Безумовно, ми побачимо наслідки в урожайності. Це – зернові культури, олійні культури, садівництво, городництво, яким займались фермери у промислових масштабах.
– А коли запрацює новий водовід, вода прийде?
– Водовід технічно розрахований об’ємом тільки на жителів населених пунктів. Тобто перше завдання, яке реалізує держава, – це дати воду людям. Ми сподіваємось, що у листопаді перша черга цього будівництва вже запрацює, і люди побачать цю воду. Що стосується джерел, великих об’ємів води для садівництва, сільгоспвиробництва іншого варіанту, крім відновлення Каховського водосховища, немає. Наш аграрний сектор потребує великих об’ємів води. Окрім того, великих об’ємів води потребує металургія, безперечно, й інші промислові об’єкти, які теж працюють. Але поки на лівому березі знаходяться окупанти, відновити дамбу неможливо.
– Які першочергові завдання стоять зараз перед місцевим самоврядуванням району?
– Найперше, що ми повинні зробити, це зберегти спокій, наскільки це можливо, на території. Ми бачимо, що у росіян, дуже добре працює ІПСО (авт. інформаційно-психологічна операція), ми бачимо, як робляться вкиди. Ми бачимо, як за останні місяці з’являється багато нових користувачів в мережах. Ідуть вкиди про те, що «Нікополь кинули, що завтра буде наступ». Таких «наступів» вже було багато. Ідуть вкиди, про те, що «влада виїхала і її немає на території». Постійно територію намагаються хитати. От перше наше завдання, щоб люди бачили владу на території: і місцеве самоврядування, і виконавчу гілку влади. Дуже добре, що у нас на території буває міністр МВС Олександр Клименко, Ігор Кубраков (авт. віцепрем’єр з відновлення України) – перші особи. У нас на території досить часто буває Сергій Петрович Лисак – це голова обласної військової адміністрації. Тобто є пряма комунікація. Ми беремо участь у зум-нарадах з Президентом України, віцепрем’єрами, тому ми розуміємо команду, розуміємо завдання, розуміємо, куди нам бігти і як працювати. Ми також повинні забезпечити якісь, навіть мінімальні, побутові умови для людей. Це – мобільний зв’язок, газ, електрика, вода, ліки в аптеках, пальне на заправках.
На завершення розмови з журналістом Євген Євтушенко запевнив, що не збирається нікуди діватись з поля зору і виїжджати за межі території Нікопольщини, бо вважає, що це цинічно по відношенню до жителів регіону. Сказав, що зі свого боку робитиме все можливе, аби разом з мешканцями багатостраждального району дійти до великої Перемоги України.
Фото з відкритих джерел в інтернет-мережі
