Мрії та сподівання на світле майбутнє для всієї нашої багатостраждальної країни мають без перебільшення всі, хто на собі відчув весь той біль, який принесла з собою війна, розв’язана колись «братнім» для нас народом… Люди, які через військові дії покинули власну домівку, стали вимушеними переселенцями. Кожен з них ані на мить не забуває про рідні міста та села, постійно знаходячись думками поряд з тими, хто там залишився. Вони намагаються навчитися жити наново. Попри душевну пустоту, яка назавжди залишиться в серці, як спогад про страшні моменти їхнього минулого життя.
Такі ж емоції відчуває і Алла – переселенка з Краматорська, що на Донеччині. Її, як і понад 10 тисяч біженців, прихистив Покров, надавши людям притулок та врятувавши їхні життя від ворожих куль та снарядів.
Ми познайомилися з Аллою та її синочком Жорою, коли родина стояла у черзі на отримання гуманітарної допомоги. Жінка згодилася розповісти свою історію.
«Мирне життя було цинічно зруйноване вщент»
До початку повномасштабної війни Алла спокійно жила у великому промисловому місті Донбасу – Краматорську. В неї було все, що потрібно для щастя – міцна родина, троє чудових діточок, батьки та рідне місто. Але 24 лютого минулого року все це було цинічно знищено окупаційними військами.
– Рівно о 5 ранку того зимового дня ми всі прокинулися від вибухів. Одразу ж побігли у бомбосховище, тому що треба було рятувати наші життя. Там ми навіть святкували 7-річчя мого синочка Жори, – схвильовано згадує переселенка.
А вже на початку березня у багатоповерхівку, де мешкала родина, влучила ракета. Після цього вони переїхали у селище до знайомих. Потім довелося жити разом з іншими родинами в дитсадку та готувати їжу на однокомфорочній електроплиті. Ситуація була вкрай напружена. Не зважаючи на те, що у місті ще були працюючі комунікації, родина ухвалила рішення про виїзд з рідного Краматорська. Адже залишатися було більш ніж небезпечно. Авіаудари та нальоти не вщухали. І що далі – то ставало ще страшніше.
Приїхали у більш безпечний регіон та вдячні покровчанам за допомогу
Виїхати з міста, за словами Алли, їм допоміг добрий знайомий. Він машиною евакуював маму та її трьох дітей у більш безпечний регіон.
– Дорога зайняла 7 годин. Але протягом всього шляху нам довелося пройти через безліч ворожих блокпостів. На них окупанти не тільки перевіряли документи, але й питали у дітей, чи за власним бажанням вони виїздять, – ділиться Алла.
На питання, чому вони обрали саме Покров, переселенці з Донбасу говорять, що просто дізналися про те, що є таке невелике місто, і вирішили їхати сюди. До того ж, ще перебуваючи у Краматорську, родина орендувала за оголошенням квартиру у нашому місті. Тому по приїзду одразу ж попрямували до свого нового помешкання.
– Покров зустрів нас дуже привітно. Чисте, затишне місто, доброзичливі люди. Ми дуже вдячні всім, хто нам допоміг та допомагає, – каже Алла.
Зараз жінка перебуває у декретній відпустці, доглядає за дітлахами. Родина отримує фінансову допомогу від держави та продуктові набори від благодійних фондів. Не полишає без уваги і важливу психологічну складову життя, а також розвиток дітей. Для цього краматорці відвідують благодійну організацію «Хелп поінт», де отримують всебічну підтримку.
Хвилюються за рідних та дуже хочуть повернутися додому
Як і всі вимушені переселенці, родина з Краматорська понад усе хоче повернутися додому та обійняти рідних. Адже батьки нашої співрозмовниці залишилися на небезпечній території, відмовившись кудись виїжджати. Вони проживають у приватному будинку та ховаються від обстрілів у підвалі, в прямому сенсі виживають без елементарних благ цивілізації. Алла щодня з ними на зв’язку, дуже хвилюється, адже місто вже більше року знаходиться під майже чи не цілодобовим вогнем окупантів.
Та попри все, жінка не втрачає оптимізму. Вона впевнена, що одного ранку ми всі прокинемося та дізнаємося найголовнішу у житті кожного новину про те, що ми всі разом здобули Перемогу. Одну на всіх. І тоді абсолютно у кожного українця розпочнеться нове життя під мирним небом рідної країни та з впевненістю у безпечному майбутньому наших дітей.
Віримо, що наші мрії дуже скоро здійсняться! І все 100% буде Україна! Тому тримаємося та щосили наближаємо цю визначну мить!
