Жінки України. Вона «ліпе Перемогу» власними руками

9-річна Мілана Скотаренко – маленька волонтерка з нашого Покрова. Про творчі здібності та велике серце цієї унікальної дівчинки ми дізнались випадково. Це сталося тоді, коли у ЗМІ висвітлили зворушливе фото того, як вона передавала кошти волонтерам, для наших Захисників. Їх Мілана вже протягом декількох місяців заробляє сама – ліпленням із м’якого пластиліну. Маленька волонтерка – це дочка нашого колеги Дмитра Скотаренка, що працює в Службі охорони комбінату. Знайти його нам було не важко. Тато з мамою Галиною напередодні жіночого дня охоче погодились на інтерв’ю з їхньою юною майстринею. Хоча, визнають, що спочатку були проти розголосу такого захоплення своєї донечки. З чого ж усе починалось, хто надихнув Мілашу на таку благородну справу і що дівчинка мріє зліпити на Перемогу – все це ми особисто запитали у маленької волонтерки.

Вона і пластилін – нерозлучна парочка з раннього дитинства

Знайомтесь, Мілана Скотаренко – учениця 4-А класу ліцею №2 – одна з кращих і здібних дівчат, відмінниця у навчанні та рукоділлі, полюбляє математику і творчі предмети – мистецтво та дизайн. Вона – промінець гордості для своїх батьків і натхнення – для прихильників її оригінальної творчості.

Жага до ліплення у цієї талановитої дівчинки виникла ще з 3 років, коли, власне, матуся вперше дозволила своїй красунечці взяти в руки пластилін.

– З тих самих пір наша Мілана і пластилін – нерозлучні друзі. Він у нас вдома завжди зберігався кілограмами. Ми з чоловіком підтримували таке корисне захоплення дитини, адже воно сприяє її розвитку, – розповідає мама Галина.

Сама ж юна майстриня пригадує, що у своїх дебютних роботах експериментувала на ляльках – ліпила для них косметику. Говорить, що хотілося зробити їх дуже гарними. З тих самих пір, ось уже протягом 6 років,  маленька творчиня дивує світ своїми шедеврами. Тільки от останнім часом її роботи набули особливого сенсу.

Мама надихнула на мистецтво заради миру

Якось перед Днем святого Миколая мама запитала у донечки, що б та хотіла отримати в подарунок. Дівчинка, яка точно розвинена не за своїми роками, розуміла – зараз війна, і батькам фінансово скрутно дарувати дорогі подарунки. Тому вона попросила просто купити їй м’який пластилін. Мама, звісно, виконала бажання донечки і запропонувала Мілаші використати своє захоплення з користю:

– Донечко, а ти може спробуєш ліпити свої іграшки для допомоги ЗСУ. Ми раніше бачили, які дітки продають свої витвори мистецтва за символічні гроші, а кошти передають на допомогу армії. Для дітей – це неймовірний стимул, адже вони особисто вносять свій вклад у перемогу України. До речі, такі твердження у мене з’явились згодом, коли я вже побачила реакцію покупців на продаж шедеврів доньки.

Як ви вже зрозуміли, юна Мілана прийняла пропозицію мами і почала наполегливо ліпити…

Її основний творчий напрямок – різноманітні і милі звірята – зайчики, собачки, котики, свинки, їжачки, пташки, віслючки, корівки, єдинорожки, ще є різні кумедні чудіки, як їх називає авторка робіт.

– Свої вироби я спочатку шукала в інтернеті, ліпила, більш простіші фігурки, бо складні у мене не виходили. Вже трохи згодом постійна практика призвела до результату. Тепер я можу ліпити важчі композиції за коротший час. Наприклад, не просто котика, а котика в корзинці, пташку у гніздечку, собачку на лежанці, чудіків з сердечками на язичках, – розповідає майстриня.

Ви тільки уявіть собі, що одну фігурку Мілаша може зліпити за 10 хвилин. В цілому розповідає, що на її виготовлення (в залежності від розміру та складності) витрачає від 10 до 30 хвилин. Пам’ятає, коли за один день виліпила аж 14 іграшок. Від неї ми вперше дізнались, що виготовити виріб не достатньо, ще треба його добряче висушити протягом, як мінімум, однієї доби.

Їй за щастя радувати людей своїми роботами, а головне – допомагати українським «Воїнам Світла»

Мама дівчинки зізнається, що дуже переживала перед першим виходом Мілаші у світ. Говорить, що тоді не знала, як відреагують люди. І, чесно зізнається, думала, що такий запал її дитини буде одноразовою акцією. Але все склалося найкращим чином.

– Я сама не очікувала, що люди так привітно реагуватимуть на благородну справу донечки. Її фігурки дуже швидко розлітаються. Більшість дякують за те, що робимо таку корисну справу, пропонують, щоб Мілана ще приносила свої вироби, – розповідає мама.

А юна майстриня і не проти. Їй за щастя радувати людей своїми роботами, а головне – допомагати українським «воїнам світла».

Поступово географія продажів дівчинки збільшувалась: від ярмарку біля двору до ринку та інших торгівельних точок у селищі Рудник. Нещодавно мережа розповсюдження волонтерки розширилась до масштабів міста. Вона навіть отримала перше замовлення на свої іграшки. Свої вироби майстриня продає за символічними цінами – від 10 до 50 гривень, або взагалі, хто скільки дасть. Маленька розумничка усвідомлює, що зараз у людей – скрута, тому вони не можуть давати багато коштів за її роботи. Розповідаючи про це, Мілана згадує одну зворушливу історію, яка з нею трапилась на День Святого Валентина:

– До цього дня я символічно наліпила фігурки із сердечками, і вже традиційно пішла їх продавати. Шляхом завітала до супермаркету і зустріла там одну бабусю. Я підійшла до неї і запропонувала купити іграшку заради допомоги ЗСУ. Старенька сказала, що, на жаль, не має коштів. Я з розумінням поставилась до такої реакції і вирішила просто так подарувати їй іграшку, щоб порадувати. Вона так зраділа, так мені дякувала. Уявляєте, з’ясувалось, що бабусю звуть Валентиною. Тобто у той день вона відзначала свої іменини. І хоч зайвих коштів вона не мала, все одно щось там нашкребла у себе і передала мені. Тоді я остаточно зрозуміла, що роблю дуже корисну справу. І робитиму її аж до самої Перемоги.

Ліплення з благородною метою настільки захопило дівчинку, що вона просто не зупиняє своє пластилінове виробництво. Ліпить у перервах між уроками, під час спілкування з друзями і навіть коли вчитель дозволяє відмінниці навчання трохи відпочити, доки інші діти ще виконують завдання. Якось під час такої вільної хвилинки дівчинка виліпила птаха реальних розмірів.

Зараз на рахунку майстрині вже понад сотня шедеврів. За них вона виручила більше 2 тисяч гривень, які з гордістю передала волонтерам. Чесно зізнається, що із зароблених коштів 250 гривень залишає на закупівлю чергової партії пластиліну, все інше – віддає на допомогу армії.

Родинні творчі корені переросли у талановите і мудре зернятко

Насправді така благородна справа не нова для родини Скотаренків. Мама з донечкою з самого початку повномасштабної війни допомагають переселенцям та армії, чим можуть. Збирали і передавали до церкви речі для тих, хто вимушений був покидати свої домівки і знайшов прихисток у Покрові. Також долучались до плетіння маскувальних сіток. На питання: звідки у дитини взявся такий талант, мама пригадує спадковість творчої традиції в їхній родині:

– Прадідусь Мілани, Сергій, був скульптором і художником. Наша старша донечка Карина перейняла у нього хист до малювання, а молодша ось – до ліплення. Та і в цілому у нас – творча родина. Я час від часу можу вишивати хрестиком, бісером. Разом з чоловіком малюємо, особливо, коли всі гуртом виконуємо шкільні уроки з образотворчого мистецтва (Авт. посміхається).

«На Перемогу зліплю великий прапор України»

Святкування жіночого дня на 8 березня у цій прекрасній родині підтримують. Тато у цей день намагається потішити своїх дівчаток квітами і солоденькими сюрпризами. Вони зізнаються, що це дуже зворушливо та приємно, тому поки що не збираються відмовлятись від традиції.

У цей незвичайний день Мілана разом з мамою передають такі побажання незламним українським жінкам:

– Радості та щирої посмішки від того, що нарешті закінчилась ця клята війна. Щоб жіночі очі були заплакані від щастя, а не від горя. Щоб кожна мама дочекалась свого сина, кожна дитина – тата, кожна дружина – чоловіка, кожна сестра – брата. Щоб в Україні запанували мир і злагода.

Звісно, після таких зворушливих слів поздоровлення, ми не могли не запитати у маленької майстрині, що ж вона зліпить на честь Перемоги.

– Ой, заради такого особливого свята мені знадобиться багааааато пластиліну. Я виліплю з нього велииииикий український прапор, а на ньому слова – «НАША ПЕРЕМОГА», – ділиться своїми творчими планами Мілана.  

Ви тільки собі уявіть, що зараз, у віці 9 років, ця неймовірна дівчинка мислить по-дорослому. Мілана говорить, що ліпитиме свої шедеври не тільки до Перемоги України, а продовжуватиме і після неї. Дитина розуміє, що війна скалічить багато Захисників України, яким необхідна буде допомога у лікуванні. Маленька волонтерка, чим може буде підтримувати наших Героїв.

Тут зайвих слів не треба… Ми пишаємось, що мали честь познайомитись з цією унікальною дівчинкою. Вона – уособлення українського майбутнього, заради якого наші мужні воїни і б’ються з російськими окупантами.

Дитячими руками кується Перемога, і це – неймовірно!

                                                                                                                                                                                                                   Наталія ЧЕПЕЦЬ

Сподобалась ця стаття?

Share on Facebook
Share on Twitter
Share on Linkdin
Share on Pinterest

PokrovGZK© 2020 Design by DIT

Україна, Дніпропетровська обл., м.Покров, вул. Центральна, 11