26-річний начальник караулу у званні капітана служби цивільного захисту Микола НЕЧИПОРЕНКО працює у складі 44 Державної пожежно-рятувальної частини 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Дніпропетровській області з 2017 року. Коли пов’язав свою долю зі служінням українському народові, для нього порятунок людей перетворився на повсякденний сенс життя. Щоденна боротьба зі стихіями заради спасіння – місія, котра не кожному під силу, а для цього Героя-рятувальника – це справа честі. З її сумлінне виконання він і отримав заслужену винагороду – нагрудний знак “За відвагу в надзвичайних ситуаціях” – з нагоди Дня рятувальника. «ЗМ» випала честь познайомитись з Миколою Миколайовичем. Наші враження від зустрічі, як завжди, викладаємо для Вас, наші шановні читачі.
Микола з дитинства мріяв стати військовим. Так, цілеспрямований хлопець після закінчення 9 класів вступив до Криворізького ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою. Навчання тривало 2 роки. Курсанти, як і належить, жили у казармі, здобували свій перший професійний хист. Обдарований ліцеїст поставив собі за мету і надалі поглиблювати знання та набувати досвід у військовій сфері. Тому у 2013 році став студентом Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля. У 2017 здобув ступінь бакалавра в галузі “Цивільна безпека” та за розподілом потрапив до пожежної частини м. Покров, на посаду фахівця з оперативного реагування та цивільного захисту. Здебільшого робота була повʼязана з веденням документації по службовій підготовці особового складу. Але Микола Миколайович не зупинявся на досягнутому. Він вступив до магістратури на заочну форму навчання, а паралельно обійняв вакантну посаду заступника начальника частини, на якій працював до 2021 року. Потім очолив особовий склад караулу, який складається із 7 осіб.
Начальник караулу зазначає, що сміливість, розсудливість та рішучість – основні якості, якими повинен бути наділений кожен рятувальник. Обовʼязковою є відмінна фізична підготовка. Адже для того, щоб спасати людей, потрібна сила й витривалість. Адже, бувають випадки, коли постраждалого треба винести з епіцентру небезпеки, а іноді ліквідація самої надзвичайної ситуації може тривати годинами, наприклад, гасіння пожежі в полі або лісового масиву.
– Місія рятувальника вкрай відповідальна, бо від її належного виконання залежить збереження найціннішого – людського життя. Тому важливо постійно відточувати професійні навички – практичні та теоретичні. Під час надзвичайної ситуації діяти треба швидко, злагоджено, чітко знати як і що робити. Алгоритм дій повинен бути відпрацьований до автоматизму. Для цього з понеділка по пʼятницю у нас проводяться заняття зі службової підготовки. Ми працюємо і кожну зміну вдосконалюємо свою майстерність – закріплюємо теорію, відпрацьовуємо нормативи. Моделюємо уявну ситуацію, наприклад, займання автомобілю зі встановленим газовим обладнанням, і діємо. Перевіряємо свою готовність до реальних небезпек, що дуже ефективно, – ділиться наш співрозмовник.
Микола Миколайович розповідає, що надзвичайні події та ситуації, на які доводиться реагувати рятувальникам, бувають різноманітні. Спектр дій теж доволі широкий: від гасіння пожеж до відчинення дверей, діставання котиків з дерев, собак із колодязів, застряглих корів та багато іншого:
– Наша справа приїхати, оцінити обстановку, швидко зреагувати, зробити все правильно, при цьому дотримуватись правил безпеки, щоб зберегти життя і здоровʼя особового складу.
За словами Миколи Нечипоренка, з початком війни росії проти України трудові будні в частині стали більш напруженими. Наприкінці лютого всі були занепокоєні, турбувалися за мешканців міста, а особливо за свої родини, думали про те, як їх убезпечити:
– На щастя, у нашому місті, попри війну, все спокійно. Ми вже адаптувалися, живемо і працюємо в нормальному ритмі. Але, на превеликий жаль, сусідній Нікополь потерпає від регулярних обстрілів. І ми періодично долучаємось до ліквідації їх наслідків. Так, 15-го вересня караул з Покрову мчав на гасіння пожежі у приватному будинку. Хочу відзначити відмінну роботу нашої згуртованої команди – всі спрацювали професійно, швидко та злагоджено. Приборкали полумʼя, локалізувавши загоряння. Взагалі хлопці завжди виїздять на виклики з бойовим настроєм.
Також нашим рятувальникам довелось надавати першу домедичну допомогу літній жінці, яку поранило уламком. Їй обробили рану, перебинтували та передали в руки фахівців швидкої допомоги.
Микола Нечипоренко не знаходить цензурної лексики, щоб описати те, що думає про російських терористів, які відкривають вогонь по житлових кварталах. Побачені на власні очі руйнації міста викликають моторошні відчуття. В такі моменти чоловік розуміє, що зробив правильний професійний вибір. Він прагне допомагати всім, хто цього потребує. Цьогоріч за сумлінне виконання своїх обов’язків заслужено отримав нагрудний знак “За відвагу в надзвичайних ситуаціях”.
Дружина Аліна як ніхто знає, наскільки небезпечною є професія коханого чоловіка, бо сама працює в нашій пожежно-рятувальній частині диспетчером. Чоловік та дружина підтримують один одного і вдома, і на роботі, бо обоє розуміють високу вартість людського життя.
Бажаємо подружжю Нечипоренків, що крокує поруч по життю та в трудовій діяльності, сімейного щастя, професійних здобутків, спокійних чергувань і Переможних світанків під мирним небом Незалежної України!
Анастасія ШАБЛЯ
