11-го вересня під час артилерійського обстрілу на території, вже деокупованого, Високопілля Херсонської області героїчно загинув наш колега, помічник машиніста крокуючого екскавтора Покровського кар’єру – 45-річний ПРИХОДЬКО Олександр Володимирович.
Олександр був мобілізований до лав Збройних Сил України вже на 2-й день війни – 25-го лютого, як і інші учасники АТО, котрі вже мали бойовий досвід. Своїх коханих дівчат – дружину Світлану та молодшу донечку 11-літню Дашу, відправив у безпечне місце – до Польщі, де мешкає старша дочка Поліна. Сам же мужньо захищав країну від окупантів, виганяв ворога з незалежної української землі. За звільнення території нашої Батьківщини боровся до останнього подиху, доки ворожа куля не осиротила його родину… Тепер він з небес буде спостерігати за тим, як зростатимуть його улюблені донечки, благословлятиме їх на добру життєву дорогу… Поліна успадкувала від тата мудрість, тому вже сама дає собі раду, а от для Даші папа був справжнім Героєм, прикладом для наслідування, надійною підтримкою…
Нам теж пощастило познайомитись з Олександром. Якось ми зустріли його на змаганнях з настільного тенісу, які проходили в рамках Спартакіади комбінату. Доки спортсмен грав чергову партію, за нього активно вболівала донечка. Ми не могли не звернути увагу на це зворушливе видовище, тому підійшли до юної уболівальниці. Вона нам розповіла, що прийшла разом з татом, який її теж навчає грати у теніс, навіть особисту ракетку для тренувань купив. Тоді Даша сказала такі слова: «Хочу, щоб тато Переміг, і буду його підтримувати в цьому».
І підтримувала …, як у спортзалі, так і на фронтових стежках. Впевнені, що саме щира батьківська любов і взаємні почуття від його дівчат надихали Захисника рухатись вперед – до Перемоги, якої так прагнула його молодшенька… Тепер вона має Перемагати за двох, а тато стане її ангелом-охоронцем.
Жодного поганого слова про Олександра Володимировича не сказали і його колеги з Покровського кар’єру. До речі, він пропрацював тут 12 років: спочатку машиністом насосних установок, а потім помічником машиніста крокуючого екскаватора. Товариський, відповідальний майстер своєї справи, прекрасний сім’янин – таким він залишиться у пам’яті гірників, котрі працювали разом з Олександром. Людиною, гідною справжньої поваги.
Клята російська куля відібрала у дружини опору і підтримку, у донечок – найкращого у світі тата – першого помічника і порадника, у колективу кар’єру – одного з кращих працівників, у країни – відданого Героя, який без вагань двічі ставав на її Захист.
Адміністрація, профком, колектив і цеховий комітет Покровського кар’єру, а також всі працівники комбінату висловлюють щирі співчуття родині загиблого воїна. Олександр назавжди залишиться в наших серцях взірцем хоробрості, високого професіоналізму, справедливості, мужності і нескореності!
Герої не вмирають…
