Поезія – феноменальний винахід людства, адже віршованими рядками автор може передати все розмаїття і глибину відчуттів, які його переповнюють. Після нахабного вторгнення Росії на територію нашої суверенної країни, вся увага світової спільноти прикута до подій в Україні. А наш народ у запеклому протистоянні черпає натхнення, цитуючи українських письменників і поетів. Їхня творчість плекає в наших душах любов до рідної країни, оспівує її красу, чарівність, міць і силу духу нашого народу. Зараз, читаючи твори класиків, ми можемо проектувати їхні погляди, порівнюючи їх із нашим баченням тієї чи іншої проблематики. Їхня творчість, що пройшла перевірку часом, несе в собі істину, спонукає до роздумів та надихає. Когорта сучасних поетів продовжує місію примноження культурного надбання України. Тож, мотивуймося і ми словами наших геніальних класиків та ліриків сучасності, які линуть від самого серця, відкриваючи чудовий світ поезії.
Вірші Кобзаря – джерело мудрості та натхнення для українців
Одну з вирішальних ролей у формуванні національної свідомості українського народу відіграла творчість Шевченка. Тож, саме з нього розпочинаємо наш поетичний, пізнавальний марафон …
Великий Кобзар оспівував важливілюдські цінності: любов і вірність, материнську долю, дружбу, відданість рідній землі і народові, високий патріотизм – те, без чого не можна уявити нашого життя. Тарас Шевченко прожив 47 років: з них 24 роки пробув укріпацтві, 10 – на засланні, а решту – під наглядом жандармів. Загалом на Батьківщині він був нечастим гостем… Але де б не перебував – він завжди залишався сином своєї землі, пам’ятав її і сумував за нею, як за матір’ю. Саме тому Україна у творчості Шевченка стала головним образом, овіяним любов’ю і тугою.
Цитуймо “Кобзаря”. Черпаймо з творчості Тараса цілющу силу, що допоможе нам воскресити й утвердити нашу Україну такою, якою її бачив поет у своїх мріях. Слово Кобзаря плекає в наших душах безмежну любов до неньки-Батьківщини:
Свою Україну любіть,
Любіть її. Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Любіть її. Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
У посланні “І мертвим і живим…” пророк віщує жахливі братовбивчі війни проти лицемірства. У творі є такі красномовні рядки, котрі дуже актуальні сьогодні:
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Шевченків «Заповіт» пройнятий прагненням бачити Україну Незалежною:
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися… а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися… а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
І нам випала честь виправдати сподівання Кобзаря: ПЕРЕМОГТИ ворога та збудувати щасливе майбутнє нашої держави!
Борітеся –поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Далі буде…
