Світло і тепло, стабільна та ефективна робота потужного обладнання, енергозбереження та безпека, міцність та надійність електричних мереж, конкурентоспроможність на енергоринку, модернізація, виважений підхід та величезна відповідальність – ось ті фактори, над якими більшість працівників комбінату до недавнього часу навіть не задумувались у повсякденних трудових клопотах. А зараз, у важкий воєнний період для нашої країни, вони вийшли на перший план, стали ключовими для повноцінного життя промислових підприємств та кожного з нас. Ворог прорахував це заздалегідь, тому зробив енергетичні об’єкти України ціллю №1 для удару по економіці, фізичному та психологічному станам українців, яких позбавили життєдайної енергії, погасивши світло у вікнах осель. Але навіть у такий спосіб російські окупанти не досягли наміченого. Українці ладні жити і без світла, бо вогник незламності духу, любові до Батьківщини, непохитної віри у Перемогу випромінює внутрішнє сяйво, генерує душевне тепло та змушує долати всі негаразди і продовжувати рухатись уперед. А чи знаєте Ви, хто є натхненниками нашої сили, звісно, крім ЗСУ? Правильно – це Герої енергетичного фронту, які очолили боротьбу світла над темрявою, і навіть після потужних ударів повертають цінне благо у домівки українців. Такі «чарівники» є і в колективі Покровського гірничо-збагачувального комбінату. Трохи жартуючи, ми констатували, що їхнє професійне свято цьогоріч цілком заслуговує на масштаби загальнодержавного. Отже, День енергетика-2022, який винуватці свята відзначають 22 грудня, буде особливим не тільки для них, а й для всієї нашої країни.
«ЗМ» не могла обійти стороною цієї важливої дати. І хоч наше підприємство, через брак енергопотужності й економічні труднощі, все ж таки змушене було зупинитись на простій, енергетики все одно продовжують міцно тримати свій фронт. Вони завершують реалізацію важливих проєктів та забезпечують функціональну спроможність всіх складових ланцюга енергоживлення, який має працювати навіть в обмеженому режимі роботи комбінату. Отже, що з грандіозних планів вдалося реалізувати, а в чому довелось обмежитись? І чим сьогодні можемо пишатись? На всі ці питання, з особливою гордістю за свою службу, нам відповів головний енергетик комбінату Павло ЛІТУН та представники підпорядкованих йому цехів.
Що зуміли і від чого довелось (поки що…) відмовитись?
За словами Павла Павловича, наприкінці 2021 року, коли затверджували Програму технічного розвитку комбінату на 2022-й, наші енергетики вклали в неї безліч важливих проєктів. У першу чергу, вони були направлені на зміцнення енергосистеми комбінату, її модернізацію, оптимізацію, оновлення та осучаснення. Але війна підкоригувала завдання енергетиків, направивши їх за інакшим вектором.
– Ми повинні були завершити третій етап переведення всіх джерел освітлення на більш ефективні, економні та сучасні лед-технології. Щороку закладали більше 1 млн грн на реалізацію цих проєктів, і якраз у 2022-у мали б зняти питання з порядку денного, але війна нам завадила це зробити. Енергетики комбінату також не зуміли виконати заміну вмикачів і релейного захисту на 9 із 17 підстанцій, котрі живлять контактну мережу, по якій рухаються наші електровози. Нам також довелось відмовитись від заміни хлору на гіпохлоридні установки на очисних спорудах та насосних станціях питної води майданчику Чкаловської збагачувальної фабрики (ЧЗФ). У числі незавершених залишились роботи з ремонту та продовження модернізації електрообладнання відвалоутворювача роторного комплексу №9 та освітлення ЧЗФ. Інші, найбільш актуальні проєкти, все ж таки були реалізовані, правда, деякі з них, частково, – розповідає головний енергетик комбінату.
Наші герої енергофронту – незламна і непереможна команда, як і колектив всього комбінату. Вони, попри воєнний стан, повністю не відмовились від реалізації задуманих планів з осучаснення та модернізації. Зуміли довести керівництву та акціонерам доцільність втілення у життя низки невідкладних завдань.
Енергетичні звершення професійної команди «Прометеїв комбінату»
Павло Літун ніколи не сумнівався у професійності та високій кваліфікації своєї команди, але в екстремальних умовах воєнного стану енергетики перевершили всі його сподівання.
– Ті виклики, які перед нами поставила війна, змусили всі енергослужби акумулювати свої знання, уміння та навички для того, щоб забезпечити максимально надійне та енергозабезпечення комбінату. Хочу одразу зізнатись, що нам було дуже важко у цьому році, в першу чергу, через кадровий дефіцит. Справжні професіонали служби були призвані до лав Збройних Сил України. А це на хвилинку – 29 осіб (тільки з енергетичних цехів!!!), котрі зараз міцно тримають передові позиції на фронті. Ми ж намагаємось компенсувати їх відсутність в тилу, хоча доводиться надзвичайно важко, – констатує Павло Павлович.
Головний енергетик підприємства стверджує, що енергопідрозділи, незважаючи на чисельні перешкоди, зробили неможливе:
– Наш виробничий рік розпочався із запуску сучасного енергоефективного котлу, який забезпечує теплом виробничі та побутові приміщення Чкаловського проммайданчика На жаль, у нинішніх умовах котельня вимушено зупинена, але ми протестували придбання, яке працює практично в автономному автоматичному режимі, і вже готові говорити про ефективність цієї модернізації. Як на мене, неймовірно складний проєкт по перепідключенню нашого санаторію-профілакторію з ліній міського енергоживлення до мережі комбінату вдалося реалізувати фахівцям Цеху мереж та підстанцій. Аналогічну роботу було проведено з метою забезпечення пересування гірничих машин Олександрівського кар’єру. Вони живились від повітряних ліній ДТЕКу, а нині переведені на потужності нашого підприємства. Також практично завершено етап встановлення нових електрокотлів на котельних наших соціальних об’єктів, що дало можливість подавати на них тепло, маючи два альтернативних джерела – газове та електричне. Крім того, ми продовжили програму по заміні магістральних трубопроводів питної води на сучасні металопластикові. Також збудували нову насосну станцію з підкачними механізмами, котра допомагає посилювати тиск і подавати воду у підрозділи Богданівського проммайданчика в нормальному ритмі. Унікальність зазначених досягнень полягає в тому, що вони потребували комплексного підходу, залучення сил абсолютно всіх енергетичних цехів на відповідному етапі. Докладніше про перелічені, на мою думку найбільш масштабні проєкти, які нам вдалося реалізувати, розкажуть безпосередні виконавці робіт, котрим я особисто щиро завдячую за відданість справі та високий професіоналізм, – підкреслює головний енергетик.
Крім згаданих проєктів, за словами Павла Літуна, частково продовжилась і модернізація роторного комплексу №9. Звісно, не так масштабно, як планувалося, але все ж таки війна не зупинила наміри наших енергетиків.
Як говорить начальник спеціалізованої лабораторії електроприводу Центральної енерголабораторії (ЦЕЛ) Анатолій Світіч, конвеєрну стрічку, яка рухає гірничу масу до відвалоутворювача, видобуту роторним екскаватором, живлять 5 магістральних станцій. На одній з них №125 фахівці замінили частину схеми, яка там існувала ще з часів монтажу. Для цього встановили сучасне обладнання:
– Таким чином, ми замінили десятки реле одним – так званим «розумним» смарт-реле, за допомогою написання спеціальної програми. Воно має вигляд єдиного блоку, який керує роботою десятків контакторів. По суті, така заміна повинна підвищити надійність та продуктивність роботи комплексу, зменшити кількість енергетичних простоїв обладнання. В подальшому у подібний сучасний формат мають бути переобладнані й 4 інших станції.
Така важлива модернізація – результат роботи професійної команди спеціалізованої лабораторії електроприводу у такому складі: Олег Турко (начальник групи), Костянтин Шульженко – провідні інженери; Євген Орел, Віталій Лисенко – електрослюсарі.
Виконання вимушених задач через удари по енергосистемі та дефіцит електропостачання. Наскільки комбінат був готовий до випробувань блекаутом?
Із завершенням першої декади жовтня ворог почав випробовувати наших енергетиків на міцність. Ближче до початку опалювального сезону російські окупанти вирішили тероризувати Україну блекаутом, тобто уражати наші енергооб’єкти, щоб позбавити країну світла, води і тепла, а також мінімізувати її економічну спроможність. З тих пір «Прометеї України» працюють у цілодобовому режимі, раз по раз героїчними надзусиллями повертаючи світло до критичної інфраструктури та наших осель. Така ситуація додала клопоту й енергослужбі комбінату.
– Повноцінну роботу нашого підприємства заживлюють 20 підстанцій напругою 6 кВ, 35кВ та 150 кВ. Одна з них, головна і найбільш потужна – Чкаловська-150, всі інші – тягові та розподільчі. Для того, щоб зберегти їх дорогоцінне обладнання, ми розробили та виконали низку заходів, по суті, сконструювали своєрідне укриття. Воно складається із рідкісних інженерних конструкцій, які були обладнані завдяки фахівцям Ремонтно-будівельного та Ремонтно-механічного цехів, за підтримки нашого незамінного Цеху мереж та підстанцій. Подібні заходи проведено і на тягових підстанціях, адже там експлуатується рідкісне обладнання, яке у разі руйнування ми просто не зможемо швидко відновити, – розповідає головний енергетик комбінату.
Крім вже перелічених робіт, енергетики провели ревізію всіх підстанцій. Тепер вони точно знають, де братимуть резерви у разі необхідності.
Не можна не згадати і про Цех телекомунікацій, від якого залежить забезпечення сталого зв’язку між необхідними службами. Завдяки зусиллям його працівників, під керівництвом начальника Павла Юзікова, альтернативою стільникових і дротових телефонів, у разі відсутності світла та інтернету, стануть рації з потужними акумуляторами, що функціонують через резервне живлення АТС.
Тобто ворог змусив команду енергетичного фронту комбінату оперативно акумулювати всі свої зусилля задля гарантованого функціонування підприємства за будь-яких непередбачуваних обставин. Так і відбувалося протягом листопада, навіть в умовах значних обмежень електроспоживання задля зменшення дефіциту енергії в загальній системі України. Енергослужба і вдень, і вночі чатувала за дотриманням лімітів, віддаючи необхідні команди для запуску або зупинки гірничо-транспортних машин. Але з початком зими підприємство все ж таки змушене було зупинитись.
– Наш комбінат – дуже потужний споживач. Під час повноцінної роботи всього обладнання його потужність сягає 25-40 МВт на годину. З урахуванням цього, коли енергосистема України зазнала перших пошкоджень, до нас уже почали застосовувати графіки обмежень. Ми ще в жовтні добровільно зменшили навантаження на нашу систему, що дало комбінату змогу аж до грудня пропрацювали у такому режимі. Після чергової масованої атаки підприємство перевели на рівень нижче аварійної броні, дозволивши споживати лише 7,6МВт, що передбачає лише роботу водовідливів, мінімальне освітлення та опалення. У таких умовах унеможливилось виконання планових виробничих завдань. Після останнього блекауту ситуація ще більше ускладнилась, тому з грудня підприємство було змушене стати на виробничий простій. Хоча ми планували працювати як мінімум до кінця року, але окупант не дав цього зробити, – коментує Павло Павлович.
«В нашій команді працюють справжні профі, які на 100% справляються зі своїми задачами»
Саме так, з особливою гордістю, висловлюється Павло Літун про підпорядковану йому команду. На запитання: «Чи гідно Ваша служба витримала випробування на енергоміцність?». Ми отримали таку відповідь:
– Так, ми витримали! І якби комбінат не обмежували у потужності та об’ємі споживання, ми б спокійно собі могли і надалі працювати. На всіх об’єктах підприємства сьогодні є електрична енергія – вважаю, це заслугою всієї енергослужби. І на сьогодні ми маємо запас резервного технічного обладнання.
За такі високі результати роботи Павло Павлович подякував всім колективам енергетичних підрозділів: ЦСП (начальник Василь Ткачов), ТСЦ (керівник Сергій Полтавець), ЦЕЛ (на чолі з Олександром Постельняком), ЕРЦ (начальник Юрій Скапенко) і ЦТК (під керівництвом Павла Юзікова).
Павло Літун також відзначив злагоджену роботу невеликої, але досить професійної та дружньої команди головного енергетика, попри вимушене скорочення її складу. На кількісне зменшення особового складу вплинула мобілізація, котра відправила на фронт першого заступника головного енергетика, керівника сектору з ремонту та експлуатації електричного обладнання Андрія Остащенка та провідного інженера Олексія Токаря.
Таким чином, з огляду на обставини, контроль за тими роботами, які ми перелічили, ліг на плечі досвідченого заступника головного енергетика Олександра Петровця, який «на відмінно» справився зі своїми завданнями. Також у його секторі працюють – Інна Гаврилова (веде розрахунок та облік ресурсів ТСЦ) і Вікторія Коваленко (займається контролем споживання і звітністю по електричній енергії). Вікторія – новий працівник, яка замінила Зінаїду Пантелеївну Пацюк, котра через десятки років добросовісної робити пішла на залужений відпочинок за віком. У цьому ж секторі функціонує група по контролю за споживанням електричної енергії у вигляді жіночого тандему Наталії Удод і Яни Кузьменко. У них робота рутинна, але дуже важлива – мають постійно тримати руку на пульсі.
Обов’язки Андрія Остащенка тимчасово і досить успішно виконує Дмитро Дрозд. А допомагає йому провідний інженер Тетяна Грушевенко.
Я вважаю, що цей рік видався надзвичайно важким у зв’язку із зовнішніми воєнними обставинами, – підсумовує Павло Павлович. – Але головне, що ми змогли вистояти і зберегти енергосистему комбінату. Скидаю капелюха перед нашими енергетиками і фахівцями «Укренерго», котрі і вдень, і вночі працюють задля відновлення світла і напруги після потужних ударів російськими ракетами. Тому вважаю, що в цьому році День енергетика, який ми відзначаємо 22 грудня, є загальнодержавним святом, як і День ЗСУ.
Напередодні професійного свята Павло Літун привітав всіх своїх колег. Зазначив, що нині енергетики, як і військові, – цілодобово на передовій. Побажав всім і надалі так само міцно тримати свої позиції, найшвидшої Перемоги України і мирного неба над нашою країною.
P.S. від «ЗМ»: Шановні наші «Прометеї», дякуємо Вам за гідне виконання Вашої важливої місії! Нехай промінь світла завжди панує у Ваших оселях, а теплий вогник непохитної віри зігріває серця навіть у найбільш похмурі і холодні дні.
Наталія ЧЕПЕЦЬ
