Кулеметник механізованого батальйону, сержант, машиніст крокуючого екскаватора Запорізького карʼєру 49-річний СІРЕНКО Костянтин Юрійович поліг смертю хоробрих, боронячи Незалежність України.
Наш колега у мирному житті був щасливим чоловіком, бо для цього мав все – кохану дружину, трьох прекрасних дітей, яких дуже любив, улюблену професію, згуртований колектив, багато хороших відданих друзів.
Досвідчений гірник, справжній професіонал своєї справи, сумлінно працював на благо комбінату майже 30 років. Працював би і далі, якби “братній народ” не вдерся на нашу землю з війною.
З початку повномасштабного вторгнення росії на територію нашої суверенної держави, над кожною українською родиною нависла смертельна небезпека. Костянтин Юрійович навіть не думав уникати мобілізації, бо вважав своїм священним обовʼязком оберігати безпеку рідних та піддставити своє сильне чоловіче плече Батьківщині у найтемніші часи. Тож, коли йому прийшла повістка, не вагаючись, поїхав на фронт, щоб допомогти країні здобути Перемогу.
Костянтину Юрійовичу не судилося повернутися до мирного життя, в якому його завжди памʼятатимуть як надзвичайно добру та світлу людину. Але своїм подвигом хоробрий воїн наблизив мирне майбутнє для своїх дітей, рідних, близьких та всіх українців у єдиній вільній країні.
На прощальній церемонії шану незламному воїну віддавали рідні та близькі, представники комбінату, колеги загиблого та просто жителі міста, яких обʼєднало спільне горе.
Панахиду за упокій душі нашого Захисника відслужили протоієреї Православної Церкви України міста Покров Іван Назарик та Микола Бурядник.
Неможливо словами описати той біль та спустошення, який відчувають рідні Героя. Вони не уявляють, як тепер жити далі — без нього…
Колектив комбінату розділяє цю нестерпну гіркоту втрати та висловлює щирі співчуття рідним Героя.
Низький уклін, честь і слава Захиснику! Дякуємо і ніколи не забудемо подвигу заради життя кожного з нас та миру для України!
