Музика завжди була і залишається способом для отримання задоволення, емоційного та психологічного розвантаження, відпочинку від буденності. Її жанр та напрямок кожна людина обирає індивідуально, аби отримати максимальне задоволення від почутого. Хтось полюбляє слухати пісні із глибоким змістом, хтось кайфує від їх інструментального супроводу, голосу виконавця або ненав’язливого звучання легких знайомих мелодій. З початком війни музика практично зникла з екранів телевізорів, радіохвиль, заховалась за лаштунками великих сцен та стихла у наших помешканнях, бо не на часі… Не на часі веселитись, відпочивати і насолоджуватись гучними концертами на майданах. Це все ми зробимо потім… під власно написаний Гімн Перемоги України. Але дозволяти собі емоційно відволікатись і відпочивати під звуки улюблених пісень необхідно, щоб набратись потрібного заряду цілющої енергії.
Оговтавшись від першої хвилі стресу, зірки української естради почали активно народжувати нові шедеври, пронизані болем, сумом, любов’ю до Батьківщини та вірою в ЗСУ, які, до речі стають першими критиками для виконавців. Військові шпиталі, передові позиції та фронтова «гальорка» – ось основні локації для виступів наших артистів у військовий час. Так «служителі сцени» з усіх сил намагаються полегшити емоційний стан Захисників України. Серед них і соліст гурту «Pianобой» Дмитро Шуров, який з 7 по 12 серпня провів «безпечний» тур «Тримаємось разом» з головною метою – збором коштів для ЗСУ. Його супроводжували скрипаль Мойсей Бондаренко та барабанщик Гріша Олейник. У Тернополі «хлопця з піаніно» зустрічали привітно – у теплій дружній атмосфері акустичного приміщення NA пошті, яке частенько збирає у своїх стінах тихих поціновувачів різножанрової музики. Тут під час відпустки встигли побувати і ми.
Ось що Дмитро Шуров розповідав про цей «вихід в люди» в інтерв’ю «Суспільному».
Зустрічі з людьми – питання взаємного емоційного виживання.
- З початком війни ми постійно в роботі, – говорить Дмитро, – грали багато для військових і медиків в Україні, виступали з благодійними концертами за кордоном. А під час цього туру вирішили зробити і декілька зустрічей з цивільними людьми, тому що це питання емоційного виживання. І для нас як музикантів, і для нашої публіки, яка теж потребує цього. Тим більше, що ми робимо незвичні концерти – це акустичні виступи, які проходять виключно в безпечних місцях – підвальних приміщеннях. До нас приєднався скрипаль Мойсей Бондаренко, з яким ми познайомились у шпиталі, коли грали для військових на реабілітації. Він вийшов на сцену і сказав: «Давай зіграємо «Hallelujah» Леонарда Коена» – і ми без репетиції зіграли. З нами також буде барабанщик Pianобой Гріша Олейник.
Головне – відчувати, що всі ми ходимо по землі і робимо спільну справу.
-
- Ми провели унікальний в своєму роді сет: грати все, що захочемо, тому що є певна хімія між нами трьома. Коли граємо разом, то відчуваємо, що можемо прямо на місці писати музику. Розумієте, коли музиканти добре відчувають один одного, то музика просто стає паливом для емоцій, – усміхнено переконує соліст. – Це можуть бути пісні Pianобой, Coldplay або Леонарда Коена, а може бути просто музика, написана тут і зараз з людьми. Головне – відчувати, що всі ми ходимо по землі і робимо спільну справу.
Музика як потужна «зброя» проти ворога.
-
- Зараз, в період досить сильного дефіциту позитивних емоцій, мені здається, ці концерти дуже потрібні, – висловлюється Шуров. – Нині музика важлива як ніколи, саме для того, щоб українці хоча б на кілька хвилин забували про напругу і трагедію. Відчували себе все ж таки людьми і згадували про те, за що ми реально боремося. За наше право їздити на море, зустрічатись і співати пісні там, де ми захочемо. Я відчуваю, що це важливо. Тим паче, під час концертів ми ще й збираємо гроші для потреб військових.
Саме з такими намірами, творчими очікуваннями та надіями гурт «Pianобой» блискавично пронісся 5-деннним туром по відносно мирних містах Західної України, фінішував у столиці. «Хлопця з піаніно» бурхливо зустрічали у Львові, Івано-Франківську, Вінниці (Батьківщині Дмитра Шурова) та файному Тернополі. Містяни різного віку та статі вщент заполонили невеличкий зал стильового підвального приміщення NA пошті. Пізніше Дмитро Шуров скаже про те, що в цьому місті гурту вдалось досягти повного солдауту (розпродажу квитків). Це свідчить про те, що, крім бажання втамувати емоційну спрагу, тернополяни прагнули ще й підтримати наших незламних Захисників.
Щиро, драйвово, сентиментально та невимушено. Дмитро Шуров, як завжди, був абсолютно непередбачуваним на сцені. Товариський і досить різкий водночас, він просто зачаровував публіку вулканом щирих почуттів та чарівної інструментальної музики. Піаніно, скрипка та барабани – це неймовірне тріо видавало такі фінти, що сльози самі по собі навертались на обличчя, бо почуття та емоції зашкалювали. Мікс світової та української класики з неочікуваними переходами та несподіваними віражами дарував публіці максимальне задоволення. Тим більше, все це музичне дійство відбувалось у постійному діалозі зі щирими пісенними словами, які з надривом лунали із залу. Щемливі та дуже актуальні композиції «Триматись своїх» та «Вітчизна» об’єднали дві сцени – артистичну та глядацьку, бо вкотре продемонстрували нашу єдність у любові до Батьківщини, своєї, яку ми «не віддамо нікому», і «не забуваємо, бо ріднішої немає». Звісно, не обійшлось без улюблених хітів «Кохана» та «Шампанське», «Ой, у лізу червона калина» у новій «шуровській» імпровізації, зовсім незвичній для нас.
«Відьма» за 6 тис. грн. На екваторі спекотного концерту гучне звучання музики припинили для проведення аукціону. Соліст Pianобою закликав глядачів позмагатись за право замовити будь-яку пісню у виконанні гурту, але за однієї умови: першочерговим правом користуватиметься той, хто більше заплатить за улюблену композицію. Місія благородна – збір коштів для закупівлі кровоспинних турнікетів на передову. Аукціон завершився на сумі 6 тис. грн, саме стільки виклав за пісню «Відьма» гість Тернополя зі столиці. Потім скринька для збору коштів пройшлася залом для того, щоб кожен бажаючий зміг задонатити для ЗСУ.
Музика рятує і підтримує нас. Концерт вийшов доволі щирим і невимушеним, глядачі мали змогу зловити хвилю на серфінгу та насолодитись повним штилем під час прогулянки на човні по застиглій водоймі – саме те, що зараз треба нашій нервовій системі. Кульмінаційною крапкою від Pianо стало спільне із залом виконання Гімну України зі сльозами на очах…
Тернополь зібрав майже 27 тис. грн на потреби української армії. На час виступу, після Львову та Франківська, ця сума була найбільшою, за що Дмитро щиро подякував тернополянам на своїй сторінці у Фейсбук.
Ця важлива творча зустріч, яка охопила зовсім невеличкий осередок, блискуче продемонструвала, що у важкі часи музика – то цілюща сила, яка підтримує, дає надію, підіймає з емоційного дна. Тим паче, коли під час концертів ми вкотре демонструємо солідарність у єдиному прагненні – Перемозі України над окупантом та порятунку нашого народу від російської агресії. Після такої мистецько-патріотичної «заправки» можна рухатись далі.
Наталія ЧЕПЕЦЬ
