На нашому комбінаті працює чимало людей, які є представниками трудових династій гірників, фабричників, транспортників, ремонтників. Кожен з них відповідально і сумлінно ставиться до своєї роботи, демонструючи особистий приклад того, як потрібно працювати і досягати виробничих досягнень. Насамперед, його бачать діти та рідні. А коли настає час обирати подальшу спеціальність, молоді люди вирішують йти стежкою свого діда чи батька – засновників трудової династії. Серед них і машиніст ЕК № 127 Покровського кар’єру Андрій Конончук, портрет якого заслужено прикрасив Дошку пошани комбінату.
Андрій Конончук народився у 1974 році в м. Орджонікідзе (зараз Покров) у сім’ї працівників Чкаловської збагачувальної фабрики (ЧЗФ). Мама працювала там оператором, батько – бригадиром дільниці навантаження. Таким чином, наш герой з дитинства чув безліч історій із життя фабрики, і як губка вбирав усі їхні цікаві моменти.
У школі хлопцеві подобалися алгебра, креслення та історія. Після уроків разом із друзями він любив грати у баскетбол та футбол. Здобувши повну середню освіту, він вступив до ПТУ-50 на спеціальність «Машиніст екскаватора». Виробничу практику проходив в Олександрівському кар’єрі. Там вперше й побачив масштаби нашого підприємства та відчув себе частиною великого колективу.
Далі Андрій Вікторович служив у мотострілецьких військах у м.Миколаїв. Після демобілізації повернувся додому і вступив до Українського політехнічного технікуму (м.Кривий Ріг), обравши спеціальність «Технік-механік». Навчався на заочному відділенні. У 1992 році влаштувався працювати помічником машиніста екскаватора на ЧЗФ. Його першими наставниками, які навчили всім тонкощам професії, були фахівці своєї справи Федір Іванович Матус та Олександр Микитович Ширяєв. Завдяки їхньому досвіду та прагненню допомогти, молодий фахівець швидше адаптувався в колективі і зумів заявити про себе як про старанного перспективного працівника, котрий впевнено йде до поставленої мети.
Згодом, підвищуючи свою кваліфікацію, наш співрозмовник отримав необхідні знання в Навчально-курсовому комбінаті (НКК) і став працювати машиністом.
Так протягом майже 30 років наш герой працював машиністом екскаватора на ЧЗФ. Окрім основної професії в НКК він освоїв інші спеціальності: слюсаря, компресорника, машиніста мостового крана, зварювальника, стропальника.
Влітку 2021 року Андрій Конончук перейшов до іншого підрозділу – Покровського кар’єру. Тепер він працює машиністом ЕК № 127. Зазначає, що зараз його основні виробничі завдання полягають у переекскавації розкритої породи.
— У кар’єрі все по-іншому. І машина більша, і робота зовсім не така, як була на фабриці. Але я з цікавстю навчаюсь всьому новому, переймаючи досвід своїх колег, – ділиться наш співрозмовник.
Крім того, що Андрій Вікторович – сумлінний працівник, він ще й чудовий сім’янин. Разом зі своєю дружиною Ольгою, яка працює лаборантом хімічного аналізу в лабораторії захисту водного та повітряного басейну комбінату, вони виховують двох дітей: сина Юрія та дочку Катерину. Батьки дуже їх люблять і завжди підтримують, допомагають і надзвичайно пишаються досягненнями. Вільний час родина Конончук воліє проводити на природі. Андрій Вікторович на дозвіллі дивиться цікаві фільми з інтригуючим сюжетом.
Його життєвий девіз звучить так: «Я докладаю максимум зусиль для того, щоб моя сім’я була щасливою!». І, треба сказати, це у Андрія Конончука виходить чудово! Ми вдячні вам, Андрію Вікторовичу, за ваш внесок у розвиток нашого комбінату і бажаємо й надалі бути таким самим цілеспрямованим у праці та дбайливим по життю!
