Колектив нашого комбінату продовжує впевнено тримати виробничий фронт, у надважкий для країни час працюємо на Перемогу! В рамках рубрики “Дошка пошани” ми традиційно розповідаємо про кращих працівників нашого підприємства. Цього разу нам пощастило познайомитися з висококласним фахівцем, мудрим керівником, залізничником із багаторічним стажем, досвідченою та ерудованою, комунікабельною, відкритою та позитивною людиною. Знайомтеся й Ви, начальник Служби електрифікації та енергогосподарства Залізничного цеху (ЗЦ) – Віктор ФРАНК.
Наш герой з дитинства був енергійним, допитливим, завзятим, а ще – дуже любив рухливі ігри. З другого класу школи почав займатися футболом, це захоплення швидко поглинуло хлопця. Після уроків він тренувався у ДЮСШ, а в 9-10 класах навчався у Дніпропетровській спеціалізованій ДЮСШ олімпійського резерву. Так, Віктор Франк став футболістом високого рівня, у 80-х роках грав у складі міської команди “Авангард”.
Коли настав час обирати майбутню професію, наш герой вступив до ТУ №4 на спеціальність “Помічник машиніста екскаватора”. Після його закінчення, у 1981 році, проходив стажування на нашому підприємстві – у Богданівському кар’єрі. Це було перше знайомство з виробництвом, масштаби якого вразили молодого хлопця настільки, що він вирішив пов’язати з комбінатом свою трудову діяльність.
Остаточно визначитися із напрямком роботи допоміг тато, який на той час працював начальником станції ЗЦ. Та й нашого героя, як виявилось, завжди приваблювала романтика залізниці, де під стукіт вагонних коліс по коліям відкриваються чарівні навколишні краєвиди. Віктор Франк усвідомив, що хоче пересісти з екскаватора на електровоз, однак необхідних документів для цього тоді не мав.
З огляду на таке велике бажання працівника, начальник ЗЦ Василь Кузьмін та головний інженер Михайло Замурніков вирішили посприяти перспективному хлопцеві досягти своєї мрії. Для початку йому запропонували стати підсобним робітником Служби електрифікації енергогосподарства, а паралельно навчатися в професії “Помічник машиніста електровоза”. Таким чином, з 1 вересня 1986 року Віктор Франк став частиною колективу ЗЦ та вже рідної йому Служби електрифікації та енергогосподарства. Він вдячний своїм наставникам, які допомагали пізнавати ази професії, особливо начальнику Служби Михайлу Шалатонову та бригадиру Саліх’яну Шакірову.
Віктор Франк вважає, що у свій час зробив правильний, доленосний, вибір на користь залізниці:
– Не люблю сидіти на одному місці, мені краще бути у роботі, виїжджати на об’єкти. Тому трудовий ритм у Залізничному цеху мені одразу сподобався – щоденні поїздки у різних напрямках. От тільки уявіть собі: на свіжому повітрі, у гарному колективі із захопленням виконувати свою роботу. Що може бути краще! – ділиться враженнями від улюбленої професії Віктор Вікторович.
Бажання вчитися та розвиватися підштовхнуло нашого колегу вступити та успішно закінчити Криворізький політехнічний технікум за спеціальністю «Електромеханік». Професійний зріст теж не змусив довго чекати. З підсобного робітника Віктора Франка перевели в електромонтери контактної мережі, потім він став майстром, старшим майстром, а зараз наш колега – начальник Служби. Ось Вам наочний приклад того, як ентузіазм та наполегливість ведуть людину до успіху.
У молоді роки Віктор Вікторович захищав честь рідного цеху під час проведення Спартакіади, брав участь у змаганнях з багатьох видів спорту. Як тоді, так і зараз активно цікавиться суспільним життям рідного цеху, разом з колективом надійно тримає фронт залізничних перевезень марганцевої сировини.
Слід зауважити, що Служба електрифікації енергогосподарства має величезне значення в системі ЗЦ та всього комбінату. Вона забезпечує безперешкодне переміщення рухомого складу залізничними артеріями. Її фахівці виконують ремонти та обслуговування контактної мережі (довжина якої сягає ста кілометрів), та обладнання ліній електропередач. Всі ми розуміємо, що електровоз не зрушить з місця, якщо в контактній мережі не буде напруги. А поки Служба якісно виконує свої функції, гірнича маса курсує з карʼєрних рудних складів на фабрики. Сировина, готова продукція та безліч додаткових вантажів перевозиться в потрібному напрямку, без чого була б неможлива стабільна життєдіяльність підприємства.
– Моя робота – це покликання, щоб добре її виконувати, треба багато знати та розуміти. Деякі люди вважатимуть її надто важкою та складною, тому не всі, хто до нас влаштовується, затримуються надовго. А взагалі колектив у нас, хоч і маленький, проте дуже згуртований – це ті люди, з якими приємно працювати і завжди можна порозумітися. До нас приходить чудова молодь, яка переймає знання і навички у досвідчених електромонтерів контактної мережі 6 розряду – Олександра Жданюка, Станіслава Желепи, Євгена Бабенка, – коментує Віктор Франк.
Крім роботи, наш колега має і чудову родину. З дружиною Ольгою вони познайомились під час навчання, у пари з першого погляду з’явилися ніжні почуття. 14 жовтня 1983 року закохані побралися. Мають двох дітей – дочку Олену та сина Олександра. Є вже онуки: старший Артем, як дідусь, серйозно захоплюється футболом, чим Віктор Франк дуже пишається. Молодша на 2 роки Юлія – дідусева радість, розумниця та красуня. Онуки для подружжя Франк – найбільша втіха. А на дозвіллі наш герой любить порибалити.
Життєва мудрість, якою керується Віктор Франк: насамперед, бути людиною, чесною стосовно оточуючих та себе. І додає:
– Потрібно бути оптимістом і вірити у майбутнє, а для цього необхідно сумлінно працювати та виконувати поставлені завдання.
Ось такою емоційною та цікавою вийшла портретна замальовка людини з “Дошки пошани” комбінату Віктора Франка. Коли колега з ентузіазмом розповідає про свою роботу, і при цьому в нього горять очі, енергія б’є ключем, стає зрозуміло – людина точно на своєму місці. І ми пишаємось Вашими трудовими заслугами, шановний Вікторе Вікторовичу. Ваш приклад гідний наслідування! Бажаємо Вам міцного здоров’я, успіхів в роботі та житті, родинного благополуччя та мирного неба над вільною Україною!
Підготувала Анастасія ШАБЛЯ
