Улюбленим місцем дитячого дозвілля у Покрові є парк імені Бориса Мозолевського. Тут можна знайти розваги на будь-який смак: виконувати фізичні справи на спортивному майданчику, кататися на самокатах, скейтах, роликах, грати в бадмінтон, теніс чи шахи, або просто спілкуватися і милуватися красою природи, фотографуватися. Функціонують і дитячі майданчики з різноманітними гойдалками та атракціонами. Саме в парк напередодні Міжнародного дня захисту дітей завітали кореспонденти «ЗМ», щоб дізнатися про мрії тих, хто будуватиме майбутнє України. Ми особисто переконалися, що в сьогоденні, затьмареному війною, дитячі думки і бажання залишаються світлими.
Тільки-но завернули на алею, побачили, як назустріч нам чимдуж мчали двоє хлопців на самокатах. Одним з них виявився онук нашого колеги, водія Колони спецтехніки Аркадія Кравченка – Кирило, який гуляв разом із другом Артемом. Хлопці розповіли, що обожнюють ганяти на самокатах, хочуть, щоб їхній транспорт частіше оновлювався. Вони дуже радіють початку довгих канікул. Улюблена справа влітку – купатися у водоймах, але, говорять, зараз це небезпечно, бо чули в новинах, що територія може бути замінована. Але друзі не засмучуються, планують освіжатися біля міських фонтанів. А найбільшу мрію озвучили так:
– Хочемо, щоб наші солдати Перемогли! Здоровʼя їм, нехай щастить!
За катанням на самокаті ми також зустріли Єгора – сина нашої колеги з Покровського карʼєру – Наталії Казанцевої. Хлопець розповів, що влітку любить подорожувати, але через війну, скоріш за все, поїздки доведеться відкласти. На запитання, які у нього мрії, відповів так:
– Я хочу, щоб всі мої близькі були завжди здоровими, щоб закінчилась війна та все було у нас спокійно. Нашим Захисникам бажаю міцного здоровʼя, успіхів на полі бою і якнайшвидшого повернення додому живими.
На спортивному майданчику займався 8-річний Фаїк – етнічний азербайджанець з українським душею, бо тут народився і виріс. Любов до Батьківщини виражає не тільки внутрішніми почуттями, а й через одяг із зображенням жовто-блакитного серця. Хлопець розповів, що полюбляє ласувати шоколадом та крабами, їздити на річку, дивитися мультсеріал про Спанч Боба та хоче в подарунок вертоліт на пульті управління. А найбільшу мрію озвучив коротко й однозначно:
– Перемоги Україні!
Глобальні мрії має і 7-річний Захар:
– Стрибнути з парашутом і щоб війна закінчилася нашою Перемогою!
Не зовсім впевнено на велосипеді їхав 4-річний Семен. Хлопець щойно навчився тримати рівновагу без додаткових бокових колес. За внуком захоплено спостерігала бабуся, щиро радіючи його новому досягненню. Виявилося, що вони – вимушені переселенці. До Покрова хлопець разом з батьками прибув із Запоріжжя, а Людмила Вікторівна – з Авдіївки. Там зараз особливо «гаряче», рашисти «звільняють» міста від мирного дитинства, можливості нормально жити у себе вдома. Саме про це мріє Семен:
– Дитина хоче жити вдома, бавитись з котиком і собакою. Сподіваємось наш дім вціліє, українська армія зможе відбити загарбників, а ми повернемось додому, бо в окупації жити не згодні, – переказує Людмила Вікторівна.
Вона з сумом додає, що їй дуже боляче, що у цей час окупанти вбивають мешканців Авдіївки і руйнують інфраструктуру.
В нашому місті родина почуває себе в безпеці:
– У цьому парку ми наче в іншій реальності. Тут дуже затишно, гармонійно, по-європейськи гарно, видно, що все зроблено з любовʼю. Ця краса створена для людей, хочеться, щоб все так і залишилося.
Дійсно, дуже хочеться, щоб російські снаряди оминали домівки українців, щоб всі окупанти забралися з нашої країни.
Тим часом, на гойдалці високо підлітав 7-річний Влад під пильним наглядом тата Олексія. Батько хлопчика розповів, що, як і всі сучасні діти, його син захоплюється компʼютерами, полюбляє віртуальні ігри. Але літо – пора прогулянок на свіжому повітрі.
Сам хлопець зазначив, що в житті важливе везіння. Він хоче навчитися їздити на двоколісному велосипеді та, звичайно, щоб скоріше закінчилась війна.
– За три місяці ми звикли до звуків сирени, але хочеться, щоб війна якнайшвидше закінчилася. Щоб усі наші Захисники повернулися живими і з Перемогою, а наші діти – жили під мирним небом України, – каже Олексій.
Ми також віримо, що Збройним Силам України щаститиме, наші військові обовʼязково повернуться і подарують нам Переможний День, як відлік нової мирної історії нескореної, вільної країни!
Поряд на майданчику бавилися Юля, Костя і Сашко. Дитяче спілкування перетікало в патріотичному руслі. Товариші навіть демонстрували свою обізнаність в політиці. У розвʼязанні війни проти України вони звинувачують путіна, і бажають йому того, що і всі українці. Найзаповітніша мрія дітей – Перемога України.
– Я мрію про великий прапор України, яким хочу прикрасити свою кімнату, – поділилася Юля.
А Костя будує плани на доросле майбутнє:
– Я зроблю великий бізнес і буду багато заробляти, я все навколо розмалюю кольорами України.
– Бажаємо, щоб наші Захисники Перемогли росіян! Слава Героям! – резюмували діти.
Що ж, ми повинні боротися за наше прогресивне підростаюче покоління, аби всі дитячі мрії здійснилися. Без сумніву, енергія, що лине з дитячого серця, в майбутньому зможе наповнити Україну барвами щасливого життя.
На каруселі кружляли друзі Матвій і Сашко, які познайомилися на тренуваннях з футболу. Хоч вони зараз і не проводяться у звʼязку з воєнним станом, хлопці продовжують товаришувати. Кожен з них мріє про електросамокат, щоб колесити просторами рідного міста вільної України, а поки роблять це на звичайних.
– Бажаю мирного неба Україні, Перемоги! Щоб всі були багаті і здорові, – загадав Матвій.
Ми також глибоко переконані, що Україна переможе, і стане найкращою країною в світі.
Суто дівочий колектив став окрасою зеленої паркової галявини. Злата, Ніка, Олена, Карина, Маша, Аліна, Женя та Лєра познайомилися випадково, під час прогулянки. Всі вони стомилися від дистанційного навчання і сумують за «живим» спілкуванням. Але зараз – літні канікули – час для розваг. Дівчата весело гомоніли, обговорювали між собою те, що в них на душі, ділилися радощами підліткового віку і тривогами, повʼязаними з війною:
– Зараз наше найбільше наше бажання – жити. Тому ми хочемо, щоб війна оминула наше місто і якнайшвидше закінчилася.
А для цього адресували послання нашим Захисникам:
– Тримайтеся, Ви – найкращі!
Так, наші військові – неперевершені! Це беззаперечна істина.
Ось таким розумним, патріотично налаштованим є підростаюче покоління юних українців з Покрова. Ми пишаємось нашими дітьми, і можемо бути впевненими, що вони стануть гідними продовжувачами історії нашої Переможної держави. Все навколо буде квітуча і сильна УКРАЇНА під мирним небом щасливого дитинства!
Репортаж від кореспондента “ЗМ” Анастасії ШАБЛІ
