Сьогодні, 12-го травня, в Україні відзначають свято найдорожчих у світі, які ніколи не зрадять, не підведуть і не скривдять. Які завжди відкриють двері навіть у найскрутніші хвилини, які огорнуть крилами тепла, любові та ласки. Звісно, мова йде про наших українських матусь, які стали символом безмежної любові та незламності.
На нашому Покровському гірничо-збагачувальному комбінаті працюють сотні мам, кожна з яких має свій хист і талант. Про двох з них, які вразили нас своїм надзвичайним творчим запалом, ми із задоволенням розповімо вам сьогодні.
Мова йде про провідних інженерів відділу обладнання – Анастасію КЛІЦЕНКО та Олену СИВОКІНЬ. Ці неймовірні дівчата перетворили свій робочій кабінет на справжню картинну галерею. На картинах, які прикрашають стіну – національні сюжети, скрізь – українська символіка, яку доповнює великий синьо-жовтий стяг.
Олену та Анастасію обʼєднує спільне хобі – малювання картин за номерами. Ними вони і прикрашають кабінет, щоб додати в робочу атмосферу піднесеного настрою та віри у наших Захисників і якнайшвидшу Перемогу України.
Загалом на картинному орнаменті вже налічується три десятки робіт, кожна з яких має своє особливе значення.
З любовʼю до України та її Захисників
– На часі зараз українська тематика. Коли в країні йде війна, квіточки і котики не дуже актуальні, – зазначають дівчата на початку розмови.
Річ у тім, що в обох наших колежанок чоловіки боронять Україну на фронті. Старший сержант Володимир Сивокінь, а до війни – машиніст бульдозера Цеху з переробки шламів, перебуває у війську з липня 2022-го. Він проходив службу на Запорізькому напрямку, а нині боронить рубежі Дніпропетровщини у складі 783-ї бригади охорони Державної спеціальної служби транспорту.
Чоловік Анастасії Кліценко Анатолій теж виконує бойові завдання на Донецькому напрямку, у складі 66-ї окремої механізованої бригади.
– Коли почалась повномасштабна війна, у мене відбувся патріотичний підйом. Олена як раз показала мені свою картину, яка мені дуже сподобалася. Тоді я вирішила теж спробувати, – розповідає Анастасія.
Творчість, як стан душі
Так світ мистецтва поглинув наших колег. Спеціальні набори, в яких містяться полотно, фарби, кісточки, купують в магазинах або замовляють в інтернеті. Вартість такого оснащення може сягати декількох сотень гривень, залежно від матеріалів та тематики зображення. Новинки коштують дорожче. На виготовлення однієї картини може піти місяць або понад півроку. Все залежить від натхнення та стану душі майстринь. Це кропіткий процес, але в нього вони вкладають всю душу. Картини для дівчат – своєрідний антидепресант, який відволікає від поганих думок.
– Малювання відволікає від повсякденних турбот і тривожних думок, час пролітає дуже швидко, – ділиться Олена. – У мене буває так, що починаю малювати після роботи десь о 18.00, а потім зненацька дивлюся на годинник, а він показує 2 годину ночі. Розумієш, що вже потрібно лягати спати, але перед цим можу ще щось допрацювати, підправити відтінки… Знову поринаю у процес і можу просидіти до самого ранку. Це стан, коли ні про що більше не думаєш. Хіба що сирени можуть відволікати.
Символ боротьби, здійснення мрій та віри в Перемогу
У картинах Олени також прослідковується жіноча доля українок, які протистоять ворогу. Наші жінки тримають стрій не лише в тилу, а й захищають країну на фронті.
– Якщо українська жінка бере зброю до рук, то ворогам буде непереливки, – вважає колега.
До слова, Олена показала нам свою улюблену картину. На ній зображена войовнича жінка в вишиванці, котра тримає рушницю і колоски пшениці.
Анастасія теж розповіла про свою особливу картину, в яку вона вклала душу, назвала її «Українська мрія». На ній, юна та уквітчана українка, тримаючи національний прапорець, схрещує долоні в молитві за Україну.
Сучасна молодь бере приклад з українських Героїв
У творчості наших натхненних колежанок підтримують і їхні діти. В Олени їх троє – Дмитро (22 роки), 13-річна Дар’я і 8-річний Володимир. Донечка вже теж за прикладом мами намалювала картину в патріотичному стилі, на якій зображена дівчина з синичкою у руках.
Діти розділяють з батьками безмежну любов до своєї країни, розуміють, що її потрібно захищати.
– Для них взірець – це тато. Якщо він там, значить так потрібно, – коментує Олена.
Син Анастасії, 5-річний Мишко, теж завзято хоче допомагати мамі під час малювання. І байдуже, що з огляду на вік, в нього поки що не дуже виходить виконувати цю витончену роботу. Батьки з малечку плекають у синові любов до рідної України. У такому ранньому віці він вже розуміє, що захищати свою Батьківщину – це справжній чоловічий обовʼязок. Гідний приклад у цьому Михасику подає його батько. Хлопчик дуже пишається своїм татом-Героєм та хоче у всьому бути на нього схожим.
– У моєї дитини є військова форма, купа автоматів, він навіть спить у військовому спальному мішку, а над ліжком встановлений жовто-блакитний прапор. Він весь у тата! А коли розмовляють по телефону, просить, щоб той привіз йому снайперку, – жартівливо розповідає Анастасія.
Найбільше наші чарівні колежанки мріють про закінчення війни Перемогою України. Щоб усім нашим дітям, ніколи не довелося брати участь у бойових діях. Щоб наші мужні Захисники якнайшвидше повернулися до своїх родин і жили разом, в мирі та злагоді. Певно, саме цього сьогодні прагне кожна українська мама.
Любі наші матусі, дякуємо вам за життя, за безмежну любов і надійний захист, який ми відчуваємо завжди. Бажаємо вам міцного здоров’я і безмежного щастя. Нехай поряд з кожною українською мамою будуть її діти – щасливі та усміхнені від яскравого світла мирної небесної блакиті.
Анастасія ШАБЛЯ
