5-го грудня в Україні відзначають Міжнародний день волонтера, який для нашої країни має особливе значення. Війна росії проти України дала поштовх потужній хвилі волонтерства, котра з повномасштабним вторгненням стала ще більшою. Адже для українців захистити свою країну та покласти край російському терору є справою честі. Бути надійним тилом для Захисників, що зі зброєю в руках боронять Батьківщину, взяли за мету всі небайдужі люди. І не дивно, що осередками волонтерського руху стали і церкви українського патріархату. Одним із таких у Покрові є Храм Святителя Петра Могили. Його настоятель, протоієрей Іван (Назарик) разом з дружиною Світланою весь свій вільний час присвячують волонтерству.
Напередодні Дня волонтера ми завітали до Храму та поспілкувались з його настоятелем про волонтерську діяльність за Божими канонами. Тож, з цієї зустрічі і розпочинаємо наш невеличкий цикл публікацій про людей «з великим серцем і доброю душею», які міцно тримають свій волонтерський фронт.
В умовах війни багато українців потребують підтримки — фізичної та духовної
– Ми живемо в дуже важкі часи, тому що знову і знову відбувається ескалація Москви на нашу святу українську землю. Те, що московити робили століттями – нищили Україну, руйнували, вбивали наш народ і людей, які були світочами, героями країни. І зараз, коли вони знову напали на нашу державу, справа волонтерства, допомоги людям, які цього дуже потребують, набула особливої актуальності. Ті, хто втратив засоби для існування, переселенці, люди, які опинилися у важких сімейних обставинах, вдови, матері загиблих воїнів – всі вони потребують підтримки, як фізичної, так і духовної. І часто духовної потребують значно більше, – зазначає Іван Назарик.
Війна завжди несе із собою біди, сльози, страждання. Як розповідає отець Іван, найстрашніше для нього – ховати загиблих Героїв. Це величезне горе для матерів дружин, дітей, які втратили своїх Захисників і вже більше не зможуть їх обійняти, поговорити чи спитати поради… Лише в памʼяті людей вони житимуть вічною славою…
«Людина створена Господом саме для того, щоб робити добро»
– Людина народжується доброю, чистою, світлою. І вона повинна це світло нести у світ, допомагаючи іншим, особливо у цей важкий час, – впевнений настоятель Храму.
Від самого початку війни для родини Назариків найбільшим прагненням було допомагати людям. На базі Храму відкрили гуманітарний пункт, куди приходить багато людей-переселенців з усіх регіонів, що постраждали від війни. Тут вони отримують одяг, продукти, речі першої необхідності.
Деякі речі, які приносять небайдужі люди, волонтери використовують для плетіння маскувальних сіток, інші – розпускають на нитки, а потім вʼяжуть з них теплі шкарпетки для воїнів.
На всі напрямки фронту постійно відправляють цінні пакунки українським Захисникам.
– Якщо дізнаємося, що хтось із воїнів їде на позиції, одразу кидаємо клич, щоб люди могли зібрати провізію. В основному це — смаколики, домашня випічка. Отримуючи гостинці, Захисники відчувають турботу і небайдужість людей, розуміють, що їх чекають, люблять та підтримують. До речі, в цьому питанні нам активно допомагає кафе «Бурлюк». У день відправки його працівники вдосвіта стають до роботи, щоб спекти запашні та смачні пиріжки з картоплею і капустою. Вони знають, що це дуже важливо, бо їх керівник теж воює на фронті, – ділиться отець Іван.
За його словами, наші волонтери й самі часом вирушають у гарячі точки, попри небезпеку, аби передати допомогу українським воїнам.
Маленькі українці підтримують Захисників і вірять в Перемогу
У пакунки для військових разом з речами волонтери кладуть дитячі малюнки.
На думку отця Івана, малюнок – це не просто зображення на папері, це душа, яку діти вкладають у свою роботу. Отримуючи такі послання, військові розуміють, за що воюють, ризикують своїм життям та здоровʼям – звісно, за наше гідне майбутнє.
– У наш час діти виховуються справжніми патріотами, а не за московськими наративами. Вони вчать історію, люблять рідну мову, зростають в дусі правди. І я твердо вірю, що назад вороття вже не буде.
Волонтерський рух додає мотивації нашим Героям – розуміння за що воювати і кого захищати
Протоієрей Іван застерігає, що наш ворог сильний, підступний та жорстокий, він не зупиниться у своєму прагненні знищити Україну. І якщо в нього не виходить зробити це на полі бою, він намагається розколоти нашу державу з середини, ведучи війну в інформаційному просторі.
– Але ми повинні робити своє і жити заради України, наших дітей та онуків. Якщо наші воїни бачать, що люди їм допомагають, підтримують, виходять з ними на звʼязок, привозять речі – у них є стимул, енергія і бажання боронити свою, – говорить Іван Назарик.
Він навів конкретний приклад, коли одна жінка спекла два короваї і вирішила передати військовим:
– Як раз на фронт вирушав Захисник з Покрова на імʼя Євген. Він із задоволенням передав короваї своїм побратимам. Хлопці були отримали позитивний заряд емоцій та щиро дякували за гостинці.
Волонтерство – запорука Перемоги України
За словами Івана Назарика, зараз для українців головне – не бути байдужим та не зупинятися допомагати:
– Допомагати важко. Багато людей виснажуються фізично, морально і фінансово. Але, на жаль, є й такі люди, кому байдуже. Дехто навіть не розуміє, що іде війна. Ворог дуже тонко і підступно веде свою пропаганду у ЗМІ, в Інтернеті, щоб зламати українців морально. Частково це йому вдається. Тому потрібно робити все можливе, щоб не зважати на ці наративи, а продовжувати і надалі допомагати нашим воїнам – вести свою боротьбу.
Мир без Перемоги нічого не вартий. Так вважає Отець Іван:
– Не знаємо скільки триватиме наша боротьба, але чим більше людей допомагатимуть та підтримуватимуть Захисників, тим швидше настане Україна переможе!
