Українське суспільство зараз схвильоване ситуацією, яка склалася на Запорізькій атомній електростанції (ЗАЕС). Адже всі ми знаємо, що цей стратегічний об’єкт вже понад рік знаходиться під контролем окупантів, котрі замінували станцію і можуть в будь-який момент вчинити там теракт. Люди діляться думками з цього приводу, і не тільки у соцмережах. Тема ЗАЕС вже встигла посісти своє місце у творчості митців.
Так художниця із незламного Нікополя Наталя Буцикіна присвятила свою картину атомній станції. Полотно отримало назву «ЗАЕС. Захисти і збережи».
– Протилежний берег Каховського водосховища, яке вже майже зникло. Саме на нього постійно спрямовані усі погляди і думки людей Нікополя та усього світу. Сьогодні, коли бачимо купу нових та стрімких подій, держава-агресор ще більше обстрілює моє місто. Постійна загроза артобстрілів та небезпека ядерного терору, важкі наслідки техногенної катастрофи, повʼязаної з підривом Каховської ГЕС… Як це все витримати і зупинити? На цьому тижні закінчилися мої уроки і я давно обіцяла собі, що буду малювати квіти. Але усі мої думки зараз там, де залишилося усе, що люблю. Там немає води, улюблене море поступово перетворюється на пустелю, але є люди, які вірять і роблять усе, щоб місто було живим. Я не знаю чим можу допомогти зараз. Знайшла полотно, взяла фарби і перше фото за посиланням «ЗАЕС». Трішки додала свого бачення художника-математика. Подумки розмовляла з кожним реактором (не смійтеся, будь ласка, в мене таке буває), просила триматися і бути міцним та лагідним до світу, слухала дуже гарну музику і бачила багато сонця… Швидко намалювала цю картину, мені стало легше, – розповіла художниця.
Також Наталя додала до картини невеликий вірш. Він про біль від того, що зникло наше Каховське море та про надію, що все врешті-решт буде добре!
Ось цей вірш:
***
Забрали море,
Змінили долю.
Не можуть тільки
Забрати волю.
Я знаю точно:
Обовʼязково
Земля засяє
І зникне горе.
