30-го жовтня 2022 року на 74 році пішов з життя чоловік честі та гідності, совісті та відповідальності, який понад усе на світі любив свою родину, заради неї і працював на комбінаті більше 40 років. Був вірним підприємству і своїй улюбленій роботі, представляв сімейну династію гірників. Мова йде про ЛЕБЕДИНЦЯ Миколу Леонідовича.
Цю досвідчену людину, великого професіонала, пам’ятають декілька трудових поколінь. Основним напрямком роботи Миколи Леонідовича була маркшейдерська справа. З неї він починав у відділі наглядача будівель та споруд, нею і закінчував свій шлях, у якості головного маркшейдера комбінату. Але між стартом та фінішом, довжиною у довгих 40 років, Микола Лебединець обіймав відповідальну посаду заступника голови профспілки, а це означає, що він користувався авторитетом і високою довірою в колективі, боровся за справедливість і трудові права працівників. Після профкому обіймав посаду провідного маркшейдера Покровського кар’єру. Зупиняючись саме на цьому етапі, ми разом із сином – продовжувачем династії і спадкоємцем батькових здобутків, помічником начальника Чкаловського кар’єру №2 з гірничих робіт – Леонідом Лебединцем, провели цікаву часову паралель.
- Наша династія на комбінаті починалась з мого дідуся, до речі теж Леоніда, але Герасимовича. Він стояв біля витоків відкриття Богданівського та Шевченківського кар’єрів, був начальником Олександрівського кар’єру. Тато, у свою чергу, брав безпосередню участь у відкритті Покровського кар’єру, а я в якості заступника начальника був свідком і безпосереднім учасником розвороту, і по суті будівництва нової частини Чкаловського кар’єру №1, – розповідає Леонід Миколайович.
Беззаперечно, родина Лебединців внесла і продовжує вносити свій безцінний вклад у розвиток гірничої справи на нашому комбінаті. Микола Леонідович за десятки років чесної і відповідальної роботи заслужив повагу серед керівництва і колег, залишив слід досвідченого професіонала, якого згадують тільки добрим словом.
Саме таким наслідувачем свого батька прагне бути і його син Леонід, який гідно продовжує династію гірників. Говорить, що тато був для нього прикладом в усьому, тому для сина нині є справою честі виправдати його сподівання:
- Він був справжнім наставником, який вчив жити по совісті, без брехні і фальші, до останнього боровся за життя. Мотивація, неймовірне бажання і прагнення – ось гідні чесноти батька, котрі він передав мені у спадок. Тепер переді мною стоїть велика відповідальність – виправдати його сподівання.
Дружина Миколи Леонідовича Людмила Георгіївна гірко оплакує свою надію та опору, коханого чоловіка та батька двох дітей (сина Леоніда і дочки Олени), турботливого дідуся 4-х онуків. Вони прожили у шлюбі майже півстоліття… За цей час разом з дітьми дружина завжди була оточена теплом та турботою, які випромінював гідний чоловік і батько.
- Він усього себе присвятив нашій родині та улюбленій справі, неймовірно любив життя, за яке тримався до останнього подиху…, – пригадує вдова Миколи Леонідовича.
Для колег Микола Лебединець назавжди залишиться добросовісним майстром своєї справи, справжнім другом, для родини – утримувачем сімейного вогнища, яке тепер горітиме полум’ям вічної пам’яті…
Адміністрація, профспілковий комітет, ветерани підприємства і весь колектив Покровського гірничо-збагачувального комбінату висловлюють глибокі співчуття родині Миколи Леонідовича з приводу непоправної втрати. Ця людина з великої літери пройшла гідний земний шлях, залишила по собі тільки приємні спогади, які з гордістю передаватимуться від покоління до покоління…
