Першого вересня було здійснено запуск в роботу Богданівської збагачувально-агломераційної фабрики (БЗАФ). За останні роки вона зазнала чисельних змін, як у виробничому, технологічному й організаційному плані, так і в підпорядкуванні. До війни колектив БЗАФ працював у складі ТОВ «Максипромгруп» (партнера комбінату), випускаючи в результаті виробництва залізорудний агломерат. З початком повномасштабного вторгнення російських військ на територію України основний споживач продукції БЗАФ – Дніпровський металургійний завод – зупинився. Відповідно, на вимушений простій відправили і колектив фабрики. Через декілька місяців, за ініціативи Голови правління Сергія Шуваєва, персоналу аглофабрики було запропоновано перейти на вакантні посади до підрозділів нашого підприємства. Але всередині літа ситуація стосовно фабрики кардинально змінилась. Що ж сталося і послужило причиною запуску БЗАФ у складі комбінату? На ці та низку інших питань нам дав вичерпні відповіді начальника БЗАФ Вадим Гибало. Пропонуємо Вашій увазі актуальне інтерв’ю та фоторепортаж від «ЗМ».
– Журналіст (Ж): Доброго дня, Вадим Вікторович, з 1-го вересня, Богданівська збагачувально-агломераційна фабрика знову розпочала свою роботу у складі комбінату. Що тому передувало, тим більше, у воєнний період?
– Вадим Гибало (В.Г.): Вітаю Вас. У зв’язку з активізацією військових дій на одному з напрямків, основний виробник агломерату по нашій системі втратив можливість виконувати цю функцію в рамках окреслених вимог та умовах значного скорочення виробництва. Така ситуація послужила приводом до проведення тендеру з вибору виробника агломерату. Таким чином, саме наш комбінат став переможцем, бо запропонував вигідну собівартість марганцевого агломерату марки АМ-2, який у змозі спікати БЗАФ, враховуючи всі ресурсні витрати. Після оголошення результатів тендерних процедур ми отримали команду від керівника комбінату Сергія Шуваєва про необхідність оперативного запуску фабрики.
– Вже півроку працюючи в умовах війни, наше підприємство, як і багато інших, переживає нелегкі часи. Перед нами, керівництвом комбінату, щодня постають такі питання: «що буде далі?», «а чи зможемо ми працювати у складних умовах відсутності постійного збуту готової продукції, значного скорочення фінансових, ресурсних та логістичних можливостей?», «чи зможемо забезпечувати повноцінну зайнятість та оплату праці всього персоналу?» Відповідь на ці питання у мене була і залишається одна: «Ми повинні тримати стрій!» Від нашої роботи залежить фінансова спроможність тисяч родин, наповнення бюджетів міста, області та всієї України, а головне – можливість надавати таку потрібну підтримку нашим Захисникам, завдяки яким ми живемо і працюємо. Дуже добре, що таку позицію розділяють акціонери підприємства і весь трудовий колектив. Звісно, в умовах суттєвих ринкових катаклізмів не на нашу користь, ми повинні шукати шляхи для продовження виробничої діяльності комбінату і хапатись навіть за найменші шанси задля цього. Ось такий шанс у нас і з’явився у липні – можливість запуску Богданівської аглофабрики, до речі, знову у складі нашого підприємства. Щоб її не втратити, ми всією командою менеджерів та провідних спеціалістів комбінату, почали мозковий штурм вигідних варіантів відновлення цього виробництва в рамках нашої Програми. Досвід, як Вам відомо, ми вже маємо, тому треба було максимально оптимально спланувати весь механізм вигідної та конкурентоспроможної технології спікання марганцевого агломерату марки АМ-2 високої якості, затребуваної на ринку. Відпрацювали, як на мене, досить ефективну формулу, яка заслуговує на життя і зробили на неї ставку, беручи участь у тендері. Не прогадали – стали переможцями, тим самим взяли на себе високу відповідальність – тримати марку, в прямому і переносному сенсі цього виразу. По-перше, нам треба було дуже швидко (буквально протягом двох тижнів) організуватись, акумулювати зусилля і запустити БЗАФ у роботу. По-друге, зібрати і повернути колектив, у потрібній кількості (а це, на хвилинку, – мінімум 130 працівників), на робочі місця. По-третє, організувати забезпечення фабрики необхідними ресурсами (у першу чергу – коксом та газом), і це в умовах зруйнованих логістичних шляхів та значного дефіциту бюджету підприємства. Ну і, по-четверте, своєчасно дати старт оновленому виробництву конкурентоспроможного агломерату. На мою думку, і зі мною погоджуються всі колеги, такий шанс не можна було втрачати. Скориставшись ним, ми даємо людям роботу, що надважливо в умовах війни, а також отримуємо джерело збуту готової продукції в межах власного виробництва. Адже основними «донорами» марганцевого концентрату для БЗАФ є Чкаловська та Олександрівська збагачувальні фабрики. Таким чином, працевлаштовуємо людей, отримуємо фронт робіт та додаткову прибуткову статтю до нашого бюджету, – окреслив передісторію запуску БЗАФ у складі комбінату очільник підприємства.
- Ж: Чи вдалось колективу фабрики виправдати надії керівництва та своєчасно розпалити агломашину? З огляду на те, що БЗАФ простояла протягом 6 місяців, запустити таке масштабне виробництво, ймовірно, було не так просто?
- В.Г.: Коли ми зупинили фабрику на вимушений простій, то всім колективом дали собі настанову якнайшвидше повернутись на свої робочі місця. З огляду на це, максимально підготували БЗАФ, залишили фабрику у технічно справному та готовому до роботи стані. Але самі розумієте, що механізми, які півроку простояли без дії, не можуть так легко, по команді, почати функціонувати. Звісно, за цей час обладнання втратило свої активні робочі властивості, тому потребувало ревізії та перелаштування на випуск іншої марки агломерату АМ-2 – марганцевого. До того ж, через несприятливі погодні умови вийшли з ладу дві лінії електропередач і потребували серйозного відновлення. Тому, я розумів, що в першу чергу маю зібрати команду, намітити фронт робіт, скласти графік і рішуче діяти. Хочу підкреслити, що отримав і отримую повну підтримку з боку керівництва комбінату (Голови правління Сергія Шуваєва та технічного директора Віктора Бондарця). З перших днів ремонту (який розпочався 22 серпня) нас підтримували головні інженер, механік та енергетик – Юрій Коркодола, Віталій Ємельянов та Павло Літун. Провідні інженери вказаних служб (Артур Дяченко, Дмитро Дрозд та Інна Гаврилова) були і залишаються нашими першими помічниками. За оперативність та підтримку дякую комерційному директору і директору з управління персоналом – Олексію Ємельяненку та Олегу Черьомушкіну, начальнику Відділу кадрів і навчання Олександру Галаніну та його команді. Спасибі помічникам, котрі прийшли на допомогу за першим покликом – моїм заступникам Олександру Поповичу та Володимиру Кіріковичу. Трудовий колектив фабрики, дізнавшись про запуск, теж не підвів – всі поступово приєднувались і ставали до роботи. Таким чином, протягом 8 днів, силам персоналу БЗАФ та за підтримки бригад з Ремонтно-механічного цеху, ми встигли підготувати фабрику до запуску. З цією метою було проведено багато електричних та механічних робіт, відновлено конвеєрний транспорт та систему пилогазоочищення (ПГО). На 31 серпня ми вже покликали спеціалістів НЗФ для балансування ротору нагнітача – другої тягодутьової машини, котра забезпечує процес спікання агломерату. З її допомогою «брудне повітря» (із залишками від продуктів горіння) подається з агломашини до рукавних фільтрів для його подальшого очищення та викиду в навколишнє середовище якісно чистого повітря. Колеги з Нікополя жодних претензій до роботи нагнітача не мали. Також до нас приїздили спеціалісти з ТОВ «Дніпроенергосталь», котрі будували систему пилогазоочищення БЗАФ у 2014 році. Вони перевірили технічний стан фільтрів – все їх задовольнило, що послужило приводом до надання дозволу на запуск фабрики. Цього ж дня ми прокрутили та перевірили все обладнання – отримали успішний результат. Комісія комбінату підтвердила готовність підрозділу. Таким чином, пройшовши всі необхідні тестування, БЗАФ включилась в роботу вдень 1-го вересня. Ввечері цього ж дня на склади лягли перші тони агломерату марки АМ-2. Зараз особливих претензій до роботи БЗАФ немає. Фабрика цілком справляється з поставленими завданнями.
- Ж: Що у Вас наразі з персоналом? Хто зайняв необхідні позиції у технологічному ланцюгу? Яка кількість людей потрібна для повноцінної роботи фабрики і чи набрали Ви її?
- В.Г.: Ми зібрали практично весь колишній персонал фабрики. На даний момент зі штатних 154 осіб нам не вистачає всього 10. Але це не критичний дефіцит, маємо час на доукомплектування. Головне, що основний кістяк колективу повернувся на свої робочі місця.
- Ж: Думаю для Вас, як для досвідченого керівника, дуже важливо те, що на фабрику повернулась команда. Адже головна цінність для успіху будь-якої справи, особливо виробничої, – це люди, котрі її виконують. Без відданого колективу, мабуть, все ж таки не вдалося б так оперативно запустити аглофабрику, тим паче – вчасно й успішно стартувати після піврічного простою. Що б Вам, як керівнику, хотілося сказати про свій колектив, кого особливо виділити?
- В.Г.: Колектив Богданівської фабрики – перевірений часом, загартований нестабільними періодами вимушених зупинок через ринкові катаклізми, викликами виробничих експериментів та перемогами від взаємної злагодженої роботи. Ми звикли до вітру змін, тому й навчились оперативно гуртуватись, бо знаємось на справі, любимо свою професію та небайдужі до долі фабрики. Наприкінці серпня наша команда вже вкотре це довела. Я вдячний кожному, хто повернувся на своє робоче місце й зумів ефективно спрацювати на своєчасне виконання поставленої задачі по запуску БЗАФ. Спасибі говорю кожному, але особливо хочу виділити таких колег: слюсарів Юрія Лісниченка, Петра Земницького та Володимира Корця, електрогазозварника Олександра Марусиченка, електрослюсарів – Анатолія Тарана, Олександра Федорова, Олександра Бондаря, Віталія Тарикіна та Сергія Осетрова, агломератників – Вадима Тирсу, Віктора Євдокимова, Олександра Осипишина, Степана Єжова, Віталія Зомарєва і Федора Овечка, котрі брали участь абсолютно у всіх процесах запуску фабрики, аж до її самісінького старту. По дільниці пилогазоочищення хочу відзначити електрослюсаря Андрія Піддубного та оператора-електрослюсаря Наталію Гибало. Ці люди суттєво допомогли фабриці знову пережити важкий період, підтримали її і досягли потрібного результату.
Так, «всім ворогам на зло» сьогодні Богданівська аглофабрика працює у заданому ритмі. Правда, за об’ємами виробництва, поки що завантажена на 50%. Це пов’язано зі зниженим попитом на продукцію, бо основні її споживачі також, на жаль, в умовах війни працюють не на повну потужність. Є проблеми з логістичними розв’язками, що впливає на затримку постачання сировини для спікання агломерату та доставку готової продукції до місця призначення. Та все це згодом вирішиться. Головне, що БЗАФ знову у виробничому строю, знову у складі комбінату і знову готова приймати абсолютно всі виклики, котрі перед нею стоятимуть. Вадим Вікторович упевнений, що з такою потужною підтримкою з боку керівництва комбінату та командою професіоналів, ця виробнича сторінка БЗАФ точно стане успішною. Тож, з новими силами і натхненням продовжуємо працювати на Перемогу, тепер разом з нашою аглофабрикою.
P.S.: До речі, «ЗМ» відвідала БЗАФ і зафіксувала роботу її колективу у фокусі фотоапарату. До Вашої уваги – фоторепортаж від Олени Журович.
Наталія ЧЕПЕЦЬ
