Сьогодні знову наш Кобзар став мовчазним свідком гіркої втрати, яку заплатило місто у боротьбі за незалежність України. Покровчани прощалися з Героєм – 29-річним ЛОСЮКОМ Вадимом Геннадійовичем. 10-го липня стрілець парашутно-десантної роти, мужньо захищаючи Батьківщину, загинув під селом Мазанівка на Донеччині.
Над труною, в якій вічним сном спочиває нескорений воїн, схилилися рідні. Батько Вадима – наш колега, водій Колони спецтехніки Автотранспортного цеху, Геннадій Лосюк. Безнадійно сумний, але тримався, бо мусив бути сильним, він підтримував дружину… Важко було дивитися, як ледь притомна мати не знаходить місця від горя. Материнське серце розривається на шматки, не може змиритися, що сина більше немає поряд.
Люди плакали, несли живі квіти полеглому воїну. Вже несила стримувати сльози і розпач. Клята війна забирає у нас найдорожче, перекреслює долі. Кращі з кращих вирушають на фронт, аби боронити державу від жорстокого, цинічного агресора, що вдерся до нас з війною.
Молодий хлопець був у самому розквіті свого життя, він ще не встиг створити власну сімʼю, подарувати онуків своїм батькам. Вадим не пізнав щастя батьківства, але ціною життя врятував мільйони інших дітей – продовження української нації.
Панахиду за упокій душі хороброго Захисника відслужив протоієрей Православної Церкви України міста Покров Іван Назарик.
– З кожним днем ми бачимо, що росія скидає маску, якою намагалася приховувати свою сутність протягом багатьох років. Обстріли наших міст показують, що в цих людей порожньо і в душі, і в голові, вони вбивають простих людей – дітей, матерів, і отримують від цього задоволення. В цьому винен не лише путін, а й всі ті, хто його підтримують…
Отець Іван додав:
– Герої, які загинули за Україну, йдуть до неба. Вадим буде ангелом для всіх нас…
– Герої не вмирають! – вигукували люди.
Разом із земляками шану Герою віддав і міський голова Олександр Шаповал.
У скорботі, стаючи на коліна і схиляючи голови, покровчани живим коридором проводжали Вадима в останню путь. Шлях до небес непереможного Захисника вимощений квітами, вінками та жовто-блакитними стягами. Звідти він янголом-охоронцем споглядатиме на наше місто і берегтиме мирне небо над нами.
Висловлюємо глибокі співчуття родині, розділяємо пекучий біль непоправної втрати.
Ми завжди памʼятатимемо подвиг Вадима в імʼя України! Вічна слава і доземний уклін молодому Герою! Нехай його душа, з Божої ласки, спочиває у спокої…
