У запеклих боях під Словʼянськом Донецької області героїчно загинув працівник комбінату, машиніст крокуючого екскаватора №176 Чкаловського карʼєру №2, 41-річний ВІТРЕНКО Сергій Вікторович.
Сергій двічі влаштовувався на комбінат, на посаді машиніста крокуючого екскаватора працював з 2019 року. Йому подобалась професія гірника, сумлінно виконував роботу, поважав колег, завжди приходив на допомогу. Вони відповідали йому взаємністю. А вдома його чекала кохана дружина Таня і вже дорослий син Віталій – татова опора, гордість та надія. Цьогоріч хлопець закінчив школу, разом з батьками будував плани на майбутнє доросле життя, намічали цілі, мріяли та прагнули рухатись уперед… Але не судилося… Клята війна зламала всі плани, мрії, сподівання, спустошила серця, залишивши тільки невимовний біль…
До лав Збройних Сил України Сергія мобілізували наприкінці березня. Спочатку Захисник потрапив до Новомосковського району, де його навчали азам військової майстерності. Потім у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр», яка входить до оперативного командування “Схід” ЗСУ, вирушив захищати Харківщину від рашистів. З часом бригаду перекинули на Донбас, для підкріплення українського війська. Минулими вихідними під Слов’янськом, що на Донеччині, точилися запеклі бої, в одному з яких героїчно загинув наш колега…
Останніми днями він не виходив на зв’язок, хоча раніше намагався шукати місце для того, щоб дати вісточку рідним. Прагнув бодай на фото подивитись важливі миттєвості шкільного випускного свого сина. Знімки Сергію відправили, але він, на жаль, не встиг на них подивитись… Тепер пишатиметься досягненнями своєї кровиночки, закриваючи небо над своєю родиною…
Знаємо, що у такі жахливі дні скорботи жодні слова не втішать рідних, які втратили найдорожчого у світі батька, сина, брата, чоловіка… Та все ж, всі працівники комбінату, колектив Чкаловського кар’єру №2 й екіпаж ЕК №176, Відділ кадрів та навчання (де працює рідна сестра Сергія Ірина Остапенко) висловлюють щирі та глибокі співчуття родині загиблого Героя, який поклав своє життя за Незалежність Батьківщини та мирне небо для своїх рідних.
Віримо, що Герої не вмирають! Душа ВІТРЕНКА Сергія тепер спочиватиме спокійно, не здригатиметься від ворожих куль та вибухів. У складі небесного батальйону оберігатиме нас з висоти пташиного польоту. Дякуємо, Сергію, за те, що до останнього подиху гідно боровся за справедливість, захищав свою землю і не скорився окупантам. Низький уклін та вічна пам’ять Захиснику України!
