Покров сьогодні знову ридає… Не одна сотня людей зранку зібралась на бульварі ім. Т.Г. Шевченка. Тут Знову майоріли Національні прапори, квіти, вінки… Багато людей у військовій формі прийшли до підніжжя Кобзаря. До центру неможливо було підступитись, бо там стояла “жива стіна” рідних, близьких, друзів, знайомих, котрі не могли повірити у те, що проводжають в останню путь дорогу людину – Захисника України, 36-річного рядового КОПИЩИКА Дмитра – гранатометника 1 стрілецького відділення.
![](https://pokrovgzk.com.ua/wp-content/uploads/2022/06/1-7-1024x683.jpg)
Друзі із щирою посмішкою на обличчі згадують Героя. Говорять, що він був прекрасною людиною – чуйною, не байдужою до оточуючих, надійною і комунікабельною, душею компанії. Він завжди був готовий прийти на допомогу, відповідав на телефонні дзвінки та миттєво реагував на прохання, на нього повністю можна було покластись, бо знали, що точно підтримає і не підведе. Тепер зв’язок з Дмитром назавжди обірвали кляті російські окупанти.
![](https://pokrovgzk.com.ua/wp-content/uploads/2022/06/18..1-1024x683.jpg)
Він був справжнім майстром своєї будівельної справи. Крім бізнесу, мав міцну родину: гідно виховував 15-річного сина Юхима, міцно кохав дружину Юлію, поважав батьків… І все це тепер у минулому часі…
![](https://pokrovgzk.com.ua/wp-content/uploads/2022/06/19-1024x683.jpg)
Судячи зі спогадів, зовсім не дивно, що Дмитро з перших тижнів війни, добровільно став на захист Батьківщини. Він не з тих, хто міг просто спостерігати за тим, як агресор нищить Україну, вбиває невинних людей, дітей… Пішов боронити свою родину, аби подарувати сину гідне майбутнє. За це заплатив найвищу ціну – віддав життя у боях на Харківщині…
![](https://pokrovgzk.com.ua/wp-content/uploads/2022/06/8-2-1024x683.jpg)
– Жодними словами не втамувати пекучий біль та не загоїти рани в душах рідних, – такими словами розпочали урочисту церемонію прощання з Героєм. – Світлий, добрий спомин про Захисника України КОПИЩИКА Дмитра назавжди залишиться у наших серцях…
Прощальну промову продовжив настоятель Храму Святителя Петра Могили УПЦ Іван Назарик:
– На цьому величному місці, біля пам’ятника Національному Герою, Генію України ми проводжаємо найкращих синів держави і нашого міста. Таким був і Дмитро… Ми низько схиляємо свої голови перед рідними Захисника, дякуємо за Подвиг. Але не вони, не ми, не Дмитро – ніхто не хотів такого Подвигу… Ще б жити й жити, радіти, любити.., але не судилося… Душа нашого Героя відправляється до раю, бо пекло він уже бачив. Слава Україні, Героям Слава!
![](https://pokrovgzk.com.ua/wp-content/uploads/2022/06/6..1-1024x683.jpg)
Після таких пронизливих слів мужнього воїна крізь “живий коридор” пронесла почесна варта його побратимів – тепер востаннє… За ними, мовчки, схиливши голову, крокував батько, наш колега Віктор Копищик, котрий, як і син, служить в лавах Збройних Сил України. За два кроки – убиті горем мати і дружина… На це просто нестерпно дивитись!
![](https://pokrovgzk.com.ua/wp-content/uploads/2022/06/DSC_0862-1024x683.jpg)
Ми від усього серця просимо рідних Дмитра триматись. Висловлюємо щирі співчуття від колективу Покровського гірничо-збагачувального комбінату.
![](https://pokrovgzk.com.ua/wp-content/uploads/2022/06/28-1024x683.jpg)
Віримо – Герої не вмирають! Вони залишаються поряд з нами, зміцнюють небесну варту і надсилають мирне світло на українську землю. Воно обов’язково Переможе кровопролитну темряву, котру посіяли рашисти.
![](https://pokrovgzk.com.ua/wp-content/uploads/2022/06/30-1024x683.jpg)