Сьогодні, 6-го червня, своє професійне свято відзначають “солдати інформаційного фронту”, безстрашні літописці сучасної, гіркої, правди, яка ляже в основу книжок та фільмів з описом хронології лихоліття, яке огорнуло Україну у 2022 році. Мова йде про журналістів, тих людей, котрі з перших днів війни, ще не оговтавшись від загального шоку та стресу, не зламались, а, “озброївшись”, створили свій інформаційний фронт, власний авторський продукт, котрий не мав і не має заздалегідь запланованого сценарію. Кожен день для працівників мас-медіа нашої держави перетворився на суцільний репортаж наживо, наповнений тільки ексклюзивними новинами.
До 24-го лютого журналісти могли тільки досліджувати роботу своїх колег у часи Другої світової та інших війн, захоплюватись їхньою хоробрістю та вірністю професійному обов’язку, котрий був сильнішим за ворожі кулі. Саме їхні польові нотатки та світлини лягали в основу глибокого історичного та інформаційного дискурсу про “правду війни”. І хто б тільки міг уявити те, що сучасні медійники відточуватимуть свою творчу майстерність на військових рейках?!
Сьогодні “ворожа машина” російського агресора максимально урізноманітнила буденне творче життя кожного журналіста, позбавила пошуку цікавого інформаційного приводу. Тепер робота мас-медіа перетворилась на безпосередню участь в “театрі бойових дій”, у якому п’єси закінчуються щоденною кульмінацією, для кожного своєю… Багато наших колег змінили фотоапарат, відеокамеру та ноутбук на зброю, навчились відточувати свою професійність на передових позиціях. Ми пишаємося їх хоробрістю та мужністю, завдячуємо за рішучість і непохитність поглядів. Схиляємо голови й увіковічуємо пам’ять про тих, хто віддав своє життя, не зраджуючи громадській та фаховій позиціям.
Шановні колеги, нам, журналістам України, досить важко сьогодні. Складно залишатись об’єктивними, коли емоції переповнюють, складно творити, коли щодня проливається кров, мальовничі населені пункти перетворюються на руїни, гинуть ні в чому не винні люди, діти, котрі не встигли пізнати життя. А в цей час “російські пулітцерівці” розгортають свою інформаційну війну, створюють сенсації на кістках українців. Це для нас з Вами – серйозний виклик, важке випробування, заради проходження якого доводиться щодня працювати у десятки разів більше ніж раніше. Але нас цим не злякати, ми готові шукати правду, бо розуміємо високу відповідальність. І наш інформаційний простір, побудований на реальних подіях і беззаперечних фактах, обов’язково стане переможним.
Тож, вітаю всіх своїх колег з професійним святом! Бажаю твердо тримати свій фронт, наполегливо висвітлювати правду про війну, котра обов’язково поповнить сторінки сучасної історії України. Зичу не втратити джерело натхнення, не розгубити творчість та основні принципи кожного журналіста – вірність об’єктивній реальності, соціальну відповідальність і професійну чесність. Окремо дякую своєму колективу, котрий не зламався і зберіг основні засади медійника, вірного справедливості, корпоративному духу та державі. Спасибі за те, що зуміли зберегти і надійно тримаємо нашу інформаційну броню.
