Під мирним небом щасливого дитинства

     Улюбленим місцем дитячого дозвілля у Покрові є парк імені Бориса Мозолевського. Тут можна знайти розваги на будь-який смак: виконувати фізичні справи на спортивному майданчику, кататися на самокатах, скейтах, роликах, грати в бадмінтон, теніс чи шахи, або просто спілкуватися і милуватися красою природи, фотографуватися. Функціонують і дитячі майданчики з різноманітними гойдалками та атракціонами. Саме в парк напередодні Міжнародного дня захисту дітей завітали кореспонденти «ЗМ», щоб дізнатися про мрії тих, хто будуватиме майбутнє України. Ми особисто переконалися, що в сьогоденні, затьмареному війною, дитячі думки і бажання залишаються світлими.

     Тільки-но завернули на алею, побачили, як назустріч нам чимдуж мчали двоє хлопців на самокатах. Одним з них виявився онук нашого колеги, водія Колони спецтехніки Аркадія КравченкаКирило, який гуляв разом із другом Артемом. Хлопці розповіли, що обожнюють ганяти на самокатах, хочуть, щоб їхній транспорт частіше оновлювався. Вони дуже радіють початку довгих канікул. Улюблена справа влітку – купатися у водоймах, але, говорять, зараз це небезпечно, бо чули в новинах, що територія може бути замінована. Але друзі не засмучуються, планують освіжатися біля міських фонтанів. А найбільшу мрію озвучили так:

     — Хочемо, щоб наші солдати Перемогли! Здоровʼя їм, нехай щастить!

     За катанням на самокаті ми також зустріли Єгора сина нашої колеги з Покровського карʼєру Наталії Казанцевої. Хлопець розповів, що влітку любить подорожувати, але через війну, скоріш за все, поїздки доведеться відкласти. На запитання, які у нього мрії, відповів так:

     – Я хочу, щоб всі мої близькі були завжди здоровими, щоб закінчилась війна та все було у нас спокійно. Нашим Захисникам бажаю міцного здоровʼя, успіхів на полі бою і якнайшвидшого повернення додому живими.

     На спортивному майданчику займався 8-річний Фаїк – етнічний азербайджанець з українським душею, бо тут народився і виріс. Любов до Батьківщини виражає не тільки внутрішніми почуттями, а й через одяг із зображенням жовто-блакитного серця. Хлопець розповів, що полюбляє ласувати шоколадом та крабами, їздити на річку, дивитися мультсеріал про Спанч Боба та хоче в подарунок вертоліт на пульті управління. А найбільшу мрію озвучив коротко й однозначно:

     – Перемоги Україні!

     Глобальні мрії має і 7-річний Захар:

     – Стрибнути з парашутом і щоб війна закінчилася нашою Перемогою!

     Не зовсім впевнено на велосипеді їхав 4-річний Семен. Хлопець щойно навчився тримати рівновагу без додаткових бокових колес. За внуком захоплено спостерігала бабуся, щиро радіючи його новому досягненню. Виявилося, що вони – вимушені переселенці. До Покрова хлопець разом з батьками прибув із Запоріжжя, а Людмила Вікторівна – з Авдіївки. Там зараз особливо «гаряче», рашисти «звільняють» міста від мирного дитинства, можливості нормально жити у себе вдома. Саме про це мріє Семен:

     – Дитина хоче жити вдома, бавитись з котиком і собакою. Сподіваємось наш дім вціліє, українська армія зможе відбити загарбників, а ми повернемось додому, бо в окупації жити не згодні, – переказує Людмила Вікторівна.

     Вона з сумом додає, що їй дуже боляче, що у цей час окупанти вбивають мешканців Авдіївки і руйнують інфраструктуру.

     В нашому місті родина почуває себе в безпеці:

     – У цьому парку ми наче в іншій реальності. Тут дуже затишно, гармонійно, по-європейськи гарно, видно, що все зроблено з любовʼю. Ця краса створена для людей, хочеться, щоб все так і залишилося.

     Дійсно, дуже хочеться, щоб російські снаряди оминали домівки українців, щоб всі окупанти забралися з нашої країни.

     Тим часом, на гойдалці високо підлітав 7-річний Влад під пильним наглядом тата Олексія. Батько хлопчика розповів, що, як і всі сучасні діти, його син захоплюється компʼютерами, полюбляє віртуальні ігри. Але літо – пора прогулянок на свіжому повітрі.

     Сам хлопець зазначив, що в житті важливе везіння. Він хоче навчитися їздити на двоколісному велосипеді та, звичайно, щоб скоріше закінчилась війна.

     – За три місяці ми звикли до звуків сирени, але хочеться, щоб війна якнайшвидше закінчилася. Щоб усі наші Захисники повернулися живими і з Перемогою, а наші діти – жили під мирним небом України, – каже Олексій.

     Ми також віримо, що Збройним Силам України щаститиме, наші військові обовʼязково повернуться і подарують нам Переможний День, як відлік нової мирної історії нескореної, вільної країни!

     Поряд на майданчику бавилися Юля, Костя і Сашко. Дитяче спілкування перетікало в патріотичному руслі. Товариші навіть демонстрували свою обізнаність в політиці. У розвʼязанні війни проти України вони звинувачують путіна, і бажають йому того, що і всі українці. Найзаповітніша мрія дітей – Перемога України.

     – Я мрію про великий прапор України, яким хочу прикрасити свою кімнату, поділилася Юля.

     А Костя будує плани на доросле майбутнє:

     – Я зроблю великий бізнес і буду багато заробляти, я все навколо розмалюю кольорами України.

     – Бажаємо, щоб наші Захисники Перемогли росіян! Слава Героям! — резюмували діти.

     Що ж, ми повинні боротися за наше прогресивне підростаюче покоління, аби всі дитячі мрії здійснилися. Без сумніву, енергія, що лине з дитячого серця, в майбутньому зможе наповнити Україну барвами щасливого життя.

     На каруселі кружляли друзі Матвій і Сашко, які познайомилися на тренуваннях з футболу. Хоч вони зараз і не проводяться у звʼязку з воєнним станом, хлопці продовжують товаришувати. Кожен з них мріє про електросамокат, щоб колесити просторами рідного міста вільної України, а поки роблять це на звичайних.

     — Бажаю мирного неба Україні, Перемоги! Щоб всі були багаті і здорові, загадав Матвій.

     Ми також глибоко переконані, що Україна переможе, і стане найкращою країною в світі.

     Суто дівочий колектив став окрасою зеленої паркової галявини. Злата, Ніка, Олена, Карина, Маша, Аліна, Женя та Лєра познайомилися випадково, під час прогулянки. Всі вони стомилися від дистанційного навчання і сумують за «живим» спілкуванням. Але зараз літні канікули час для розваг. Дівчата весело гомоніли, обговорювали між собою те, що в них на душі, ділилися радощами підліткового віку і тривогами, повʼязаними з війною:

     – Зараз наше найбільше наше бажання жити. Тому ми хочемо, щоб війна оминула наше місто і якнайшвидше закінчилася.

     А для цього адресували послання нашим Захисникам:

     – Тримайтеся, Ви найкращі!

     Так, наші військові неперевершені! Це беззаперечна істина.

     Ось таким розумним, патріотично налаштованим є підростаюче покоління юних українців з Покрова. Ми пишаємось нашими дітьми, і можемо бути впевненими, що вони стануть гідними продовжувачами історії нашої Переможної держави. Все навколо буде квітуча і сильна УКРАЇНА під мирним небом щасливого дитинства!

                                                                                                                    Репортаж від кореспондента «ЗМ» Анастасії ШАБЛІ

Сподобалась ця стаття?

Share on Facebook
Share on Twitter
Share on Linkdin
Share on Pinterest

PokrovGZK© 2020 Design by DIT

Україна, Дніпропетровська обл., м.Покров, вул. Центральна, 11