Керівник Центру Тероборони Дніпра Геннадій Корбан в ефірі програми «Васильєвський остров» відповів на питання містян та телеглядачів, котрі озвучив головний редактор інформаційного мовлення 11 каналу (м.Дніпро) Борис Васильєв https://11tv.dp.ua/videos/vasylevskyj-ostrov-efyr-24-03-2022-g. Про що йшлося, читайте далі.
Журналіст (Ж):
– Дайте, будь ласка, Вашу оцінку тій ситуації, котра сьогодні склалася у Дніпрі та області. Не тільки стосовно військової складової, але й економічної та соціальної.
Геннадій Корбан (Г.К):
– Почну з військової ситуації. Наразі всі рубежі Дніпропетровської області укріплені достатньо потужно, наші кордони охороняють передові частини Збройних Сил України та Тероборони. Вони мають достатню кількість необхідної зброї і техніки для того, аби давати ворогу гідну відсіч. Більше того, ми починаємо закріплюватися на рубежах, що розташовуються на відстані від 20 до 40 км від кордонів області – це південний Криворізький напрямок (по деяким селам Херсонщини), північна сторона Запорізької області (у районі Синельникового та Павлограду), а також південно-східний напрямок області (Донбас).
– Ж: Чим Ви поясните відносне затишшя у Дніпрі та більшості інших населених пунктів нашої області?
– Г.К.: Мені важко зрозуміти, які плани у ворога. Те, що сьогодні відбувається, відповідає тактиці окупанта, котру він коригує у ході війни. Саме зараз війська Російської Федерації змінили тактику, у них немає задачі захоплювати великі міста. Після невдалих спроб взяття Києва та Харкова, вони бачать, що ці намагання безперспективні. Тому їхнє основне завдання – захопити будь-яке місто і взяти в облогу, відрізати від усіх комунікацій та вербувати мирне населення. І коли вони досягають цього, ми бачимо таку картину, яка зараз спостерігається в Маріуполі: бомбардування міста, примус мирного населення до загибелі та страждань, створення гуманітарної катастрофи, коли у людей немає води, їжі, світла, вони не можуть вийти на вулицю, бо ведеться спостереження за допомогою безпілотників. Відбувається те ж саме, що ми з Вами могли бачити тільки у кіно про Другу Світову війну, коли фашисти такими ж некерованими бомбами знищували населені пункти. Що стосується Дніпра, то вчинити подібне у нас ворог наразі не зможе, тому що для цього, як мінімум, треба взяти місто в облогу, перерізати комунікації, а вони поки що навіть до кордонів області не наблизились. Наші Збройні Сили надійно захищають рубежі Дніпропетровщини.
– Ж.: Що таке «війна “Тойот”?
– Г.К.: Насправді це ідіоматичний вираз. Мова йде про те, що армія у сучасній війні повинна бути мобільною. Адже давайте проаналізуємо: чому захлинувся бліц-криг російської армії? Справа в тому, що ворог веде війну за допомогою важкої, абсолютно не мобільної техніки, яка суне величезними колонами і потребує протяжної логістики. Тому й виник такий вислів: «Армія рф не настільки велична, як довжелезна». Це все залізо треба обслуговувати, перегруповувати, ремонтувати, заправляти, забезпечувати. Тому ми бачимо, що подібна тактика рф абсолютно не ефективна у сучасному світі, де є зовсім інші способи ведення воєнних дій. Я вважаю, що українську армію слід робити більш маневровою. Це потрібно для того, щоб наші війська могли швидко приїхати, знищити ворога на його позиціях та одразу ж, максимально оперативно, відійти до тилу. Для цього у дніпровських захисників вже є відповідна техніка. Якщо армія буде “легкою на підйом”, це забезпечить нашу Перемогу.
– Ж.: Багато хто вірить у те, що наша Перемога залежить від ситуації в небі над Україною. Поки всі розмови про надання літаків, зенітно-ракетних комплексів тощо залишаються лише словами і фантазіями.
– Г.К: Не треба сподіватися, вірити у це та жити ілюзіями. Скажу так: ніхто не закриє небо над Україною. Якщо якась країна (США) або НАТО це зробить, то, по суті справи, вона вступає у війну, ІІІ Світову війну. Держава повинна самостійно купувати сучасні зенітно-ракетні комплекси, ставити їх та тримати оборону. Якщо сьогодні НАТО почне постачати країни Європи своїми системами ПВО (що вони вже і розпочали робити), то держави и східної Європи зможуть продати Україні різні системи протиповітряної оборони, і ми, в свою чергу, повинні намагатися їх придбати за кошти. Саме купити, а не прохати надати безкоштовно, тоді військовий результат буде набагато ефективніший та оперативніший. Я переконаний, що саме держава має взяти на себе відповідальність забезпечення фронту озброєнням.
– Ж.: Давайте поговоримо про переселенців. Зараз Дніпро та інші міста області стали певними гуманітарними хабами для біженців.
– Г.К.: Що стосується переселенців, то наразі найбільша кількість людей приїздять до Дніпра з Донецької та Харківської областей. Насправді у нас немає задачі акумулювати їх на території області. Маємо завдання – всіх прийняти, задовольнити мінімальні потреби та відправити далі – до центральних, західних регіонів України або за кордон. Всі витрати з цього приводу місто та область бере на себе, справляємось без допомоги держави. Залучаємо благодійні організації та фонди. Чому не рекомендується залишати біженців на території області? Бо Дніпропетровщина є зоною потенційного ризику, тому ми не маємо права брати на себе таку відповідальність і давати людям гарантії безпеки. За 100 кілометрів від Дніпра триває “гаряча фаза” військових дій. Адже сьогодні наша область тримає на собі 3 фронти – Південний (зі сторони окупованих територій Запорізької та Херсонської областей), Північний (Харківський напрямок) та Східний (Донецький напрямок – ООС). Якщо окупант все ж таки прорве кордони Дніпропетровщини, 3 фронтові зони зійдуться у нас. Уявляєте, наскільки важлива та відповідальна наша роль !?
– Ж.: Давайте зупинимось на керівниках міст області, котрі не виїхали за кордон, а зайнялися зміцненням оборони своїх адміністративних одиниць. Зокрема, ми бачимо активну роботу очільника військової адміністрації Кривого Рогу Олександра Вілкула.
– Г.К.: Олександр Вілкул – молодець. Він не просто підставив плече допомоги обласній військовій адміністрації, а довів, що є справжнім лідером, котрий вболіває за Кривий Ріг та область. Завдяки його високому професіоналізму у місті побудовано величезну кількість просто-таки фантастичних фортифікацій та споруд, виконано низку потрібних заходів. Чесно, таких військових побудов немає ніде в Україні! Кривий Ріг реально утримує південні кордони області. І внесок Олександра Юрійовича у такий результат – величезний. Ми з ним завжди на зв’язку, плідно співпрацюємо, допомагає особисто і Валентин Резніченко.
– Ж.: Експерти озвучують різні терміни закінчення війни. Одні говорять про величезну силу санкцій, інші про страшний бунт в рф, або навіть так званий, «палацовий» переворот. Що думаєте Ви?
– Г.К.: Ця війна не буде короткостроковою, як здавалося спочатку. Найгірший мій прогноз – нам всім треба буде протриматися до вересня. Важко сказати, в які стадії може перейти війна. Це пояснюється циклом санкцій, що були прийняті проти рф. І саме, коли економіка ворога почне колапсувати, а люди, котрі підтримували дії свого лідера, зрозуміють, що їх обманювали, тільки тоді вони будуть готові до рішучих кардинальних дій у своїй країні. Адже, погодьтесь, всі витрати на забезпечення ведення війни – це величезні фінансові ресурси. Якщо ці кошти в країні не мають ніякої вартості, якщо вони знецінилися практично до нуля, то люди втрачають мотивацію, вони розчаровуються у тому, в кого свято вірили. Вважаю, що санкції покажуть себе, коли кожен росіянин, котрий живе не тільки в мегаполісах, але й у глухих селах, відчує це на собі. А дійдуть вони до цього не за 1-2 місяці, а трохи пізніше. Тому ми повинні набратися терпіння, мужності, щоб витримати все та дочекатися тотальної дії санкцій.
Пам’ятаймо, сьогодні найвищу цінність має тільки людське життя. Все інше – абсолютно неважливе. Вірю, що після Перемоги Україна зможе відновити економіку, бізнес, житлові будинки, заводи, все відбудувати за рахунок отриманої компенсації, яку виплатить ворог. А зараз ми всі разом повинні максимально сприяти досягненню Перемоги, кожен на своєму місці. І саме завдяки спільним зусиллям ми зуміємо якнайшвидше її наблизити! Вірю, що так і буде!
Віримо і ми! Працюємо, переборюємо страх і наближаємо нашу спільну заповітну мрію!
