Іван Михайлович Гентош – народився в 1957 в найменшому місті України – Угнів, що на Львівщині. Живе і працює у Львові. Іван зумів завоювати вітчизняний літературний простір і симпатії численних шанувальників за якихось п’ять років, не будучи при цьому філологом (за освітою І. Гентош – інженер-електронник). Іван Гентош — український поет і пародист, член Національної спілки письменників України й Асоціації українських письменників. В доробку Івана Михайловича є серйозні та глибокі поезії про життя, війну, звитягу. Зворушливі до сліз його твори, присвячені сучасній російсько-українській війні: «Вчора і нині», «Українські кіборги», «Ти знаєш, що таке війна?», «Сповідь снайпера, або Російському контрактнику» та «Побратими». Давайте разом познайомимось з творчістю нашого сучасника.
Ми співаємо Гімн…
Ми співаємо гімн,
І кладемо на серце руку,
“Плúве кáча” рве душу,
З рукою на серці теж…
Дай нам Боже не впасти
В зневіру – гірку розпуку,
І надалі любити
Свою Україну без меж.
Треба жити, боротись –
І задля цього не вмерти,
Спити чашу гірку,
Що не має країв і дна.
Щоби світ зрозумів,
Нерозумний і хитро-впертий,
Що біда не у нас,
А у нього – на всіх одна.
Визнають вже усі,
Що сусіда у нас агресор,
Співчувають і зичать
Здолати тернистий путь,
Нас шанують у світі,
І нам аплодують конгреси,
Тиснуть руки, всміхаються –
Та зброї нам не дають.
Ми свій вибір зробили –
Зовуть європейські зорі,
А за нами Майдану
Тугий і гіркавий дим.
Ми лікуємо схід –
Він у нас екстремізмом хворий,
Нам обрізують руки –
Донецьк, і Луганськ, і Крим.
Нас не збити з путі,
І нам не страшні погрози –
Заплатили за волю,
Бо знали ціну клейма.
Але тільки часами
На очі находять сльози –
Як хоронимо друзів.
А нóвих братів нема…
І кладемо на серце руку,
“Плúве кáча” рве душу,
З рукою на серці теж…
Дай нам Боже не впасти
В зневіру – гірку розпуку,
І надалі любити
Свою Україну без меж.
Треба жити, боротись –
І задля цього не вмерти,
Спити чашу гірку,
Що не має країв і дна.
Щоби світ зрозумів,
Нерозумний і хитро-впертий,
Що біда не у нас,
А у нього – на всіх одна.
Визнають вже усі,
Що сусіда у нас агресор,
Співчувають і зичать
Здолати тернистий путь,
Нас шанують у світі,
І нам аплодують конгреси,
Тиснуть руки, всміхаються –
Та зброї нам не дають.
Ми свій вибір зробили –
Зовуть європейські зорі,
А за нами Майдану
Тугий і гіркавий дим.
Ми лікуємо схід –
Він у нас екстремізмом хворий,
Нам обрізують руки –
Донецьк, і Луганськ, і Крим.
Нас не збити з путі,
І нам не страшні погрози –
Заплатили за волю,
Бо знали ціну клейма.
Але тільки часами
На очі находять сльози –
Як хоронимо друзів.
А нóвих братів нема…
Смертельний бій
“Нам не потрібний мир в неволі”
Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет
Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет
Неправда й правда б’ються – знають люди,
Добро і зло, ненависть і любов.
Наш дух незламний – паніки не буде,
Народ ніхто ніколи не зборов!
Кровинка в жилах закипає кожна,
І б’ють серця во ім’я перемог!
Бо нація така – непереможна,
І ціль свята у нас, і з нами Бог!
Зневіра – гірше, як ковток отрути,
Ще куля не одного обпече…
Та затремтить вороже плем’я люте –
Бо ми єдині, до плеча плече!
Хоч знаємо – немало з нас поляже,
Але то честь загинути в борні!
Не відступаймо! Начувайся, враже!
Могутнє «Слава!» чуєш вдалині?
Той волі клич тобі не побороти –
Змете заброд народний буревій!
То добровольці знов стають у чоти
В бою смертельнім!
І змикають стрій!
Добро і зло, ненависть і любов.
Наш дух незламний – паніки не буде,
Народ ніхто ніколи не зборов!
Кровинка в жилах закипає кожна,
І б’ють серця во ім’я перемог!
Бо нація така – непереможна,
І ціль свята у нас, і з нами Бог!
Зневіра – гірше, як ковток отрути,
Ще куля не одного обпече…
Та затремтить вороже плем’я люте –
Бо ми єдині, до плеча плече!
Хоч знаємо – немало з нас поляже,
Але то честь загинути в борні!
Не відступаймо! Начувайся, враже!
Могутнє «Слава!» чуєш вдалині?
Той волі клич тобі не побороти –
Змете заброд народний буревій!
То добровольці знов стають у чоти
В бою смертельнім!
І змикають стрій!
Влучне слово українських творців – НЕПЕРЕМОЖНЕ, а міць наших Захисників – НЕПЕРЕБОРНА, бо все це лине від щирого серця і надає життєдайної енергії! ПИШАЄМОСЬ, ЄДНАЄМОСЬ і ЗДОБУВАЄМО МИР на нашій рідній Україні!
