Волонтерством та молитвою: Українська Православна церква разом з народом. Проти окупанта і за підтримку нужденних

     30 календарних днів триває запекла боротьба українського народу з жорстоким агресором, який, руйнуючи все навкруги, вчиняє аморальні, нелюдські злочини. Спільна боротьба згуртувала українців заради єдиної мети – ПЕРЕМОГИ. І в той час, коли наші відважні захисники і захисниці зі зброєю в руках протистоять ворогові та звільняють рідну землю від окупанта, цивільне населення розгорнуло потужний тиловий фронт. Кожен робить той внесок, який може, тут і зараз, особливо величезного масштабу набув волонтерський рух. І не дивно, що його осередками стали Храми української Православної церкви, адже духовно ми відчуваємо, що Божа ласка поруч з нами. Покров не став виключенням, тут діють Центри допомоги, розташовані на базі українських церков. Кореспонденти “ЗМ” завітали до Храму Святителя Петра Могили та поспілкувались з його настоятелем отцем Іваном (Назариком). Ділимося з Вами корисною інформацією.

     – Українська церква завжди підтримує свій народ з самого свого народження, тому що це –“плоть від плоті”, “кров від крові”, – розповідає отець Іван. – Український народ і українська держава – єдині. Коли ненажерлива московська імперія почала війну проти України, то звичайно, що українська церква разом з народом стала на боротьбу проти окупантів. Молитва і допомога зараз дуже важливі для постраждалих внаслідок воєнних дій, наших бійців територіальної оборони, Збройних Сил і всіх тих, хто наближає Перемогу.
     Родина Назариків з самого початку прийняла рішення займатися волонтерством. У співпраці з міською владою, штабом територіальної оборони, військкоматом та Покровським гірничо-збагачувальним комбінатом, на базі Храму було організувано Центр допомоги.
     – Окупантам, які прийшли на нашу землю, немає прощення, – стверджує настоятель Храму. – У них є вибір: або здатися і покаятися, або бути знищеними. Нашим хлопцям я бажаю тільки ПЕРЕМОГИ, прибирати нечисть з нашої землі. Російські військові з брехнею, зі зброєю, на танках, руйнують наші міста, села, вбивають невинних людей, цивільне населення, дітей та жінок, літніх та немічних, тих, хто не в змозі чинити спротив. Це не припустимо не за церковними, не за суто людськими канонами! Зло, за всіма Божими законами, завжди карається! Так буде і в цій кривавій війні. Тому я бажаю нашим Захисникам натхнення, сили і Божої благодаті.

     Дружина отця Івана Світлана Назарик головує в Центрі допомоги при Храмі, весь свій вільний від роботи час присвячує волонтерству. Вона констатує, що люди хочуть допомагати один одному, бо те горе, яке несе в собі війна – спільне. І лише разом ми зможемо впоратися з бідою та ПЕРЕМОГТИ.

     – З початком війни у багатьох покровчан посилилося бажання бути корисними людям та нашим бійцям. Вони приносять харчі, ліки і речі першої необхідності, або допомагають грошима, – констатує Світлана Григорівна. – За ці гроші ми купуємо продукти харчування на оптових складах та фасуємо. Також місцеві волонтери Оксана й Олександр Степаненки привезли в наш Центр гуманітарну допомогу з Європи: памперси, дитяче харчування, засоби гігієни, харчі та інші речі, які потребують постраждалі внаслідок військових дій та внутрішньо переміщені особи.

     Така благодійна допомога розподіляється адресно. Її можуть отримати переселенці з “гарячих точок” України, багатодітні родини, місцеві мешканці, які опинилися в складних життєвих обставинах.
     – Ми також відправляємо допомогу у міста, які потерпають від війни, – продовжує керівниця Центру. – Наприклад, нещодавно передали гуманітарку автівкою на Запоріжжя. А ще до нас звернулися дві молоді сімʼї (приїхали з Харкова, а перед цим 8 діб перебували під обстрілами), по допомогу для своїх друзів, що залишилися вдома в уцілілому районі. Ми допомогли сформувати пакунок з усім необхідним, який доставили “Новою поштою”. Про те, що допомога потрапила у потрібні руки, ми отримали фотозвіт.
     Родина Назариків намагається підтримати кожного, хто до них звертається. Допомогають чим можуть, нікого не залишають у скруті. І люди дуже вдячні за це, багатьом з них, щоб оговтатись, необхідне просте спілкування.
     – Особисто ми познайомилися з багатьма чудовими родинами переселенців, – усміхнено говорить Світлана Назарик. – Так з ними здружилися, і навіть з деякими домовились після війни поїхати до них у гості. У такі миті відчуваєш, що український народ – це одна велика родина.
     Для тих, хто хоче зробити свій благодійний внесок у нашу спільну справу, ми у Храмі дізнались актуальний перелік того, у чому наразі є потреба:
  • продукти харчування: крупи, цукор, борошно, соняшникова олія, консервація, печиво, солодощі;
  • кава, чай;
  • чоловіча натільна білизна та шкарпетки;
  • постільна білизна, рушники;
  • протизастудні медичні препарати.
     Повідомляємо адресу розташування Храму Святителя Петра Могили: вул. Партизанська, 63.
     Разом ми – непереможна сила, і щодня в цьому тільки переконуємось!

Сподобалась ця стаття?

Share on Facebook
Share on Twitter
Share on Linkdin
Share on Pinterest

PokrovGZK© 2020 Design by DIT

Україна, Дніпропетровська обл., м.Покров, вул. Центральна, 11