Михайло Федорович був останнім ветераном Другої світової війни у Покрові. Життя легендарної людини обірвалось на 99 році. Цьогоріч у День Перемоги над нацизмом Михайло Сілін з щирою посмішкою зустрічав нас з лідерами профспілки комбінату. Як завжди, цікаво провели час і згадували історичні події. Тепер його не стало…
Фронтовий шлях Михайла Федоровича розпочався ще у 1943 році. 8 січня молодий солдат приєднався до 353-го стрілецького полку, став мінометником. Протягом одного року і чотирьох місяців він служив у складі цього підрозділу. Хоробро визволяв міста й села від нацистів, під постійними бомбардуваннями та артилерійськими ударами. Ветеран з болем у серці згадував своїх полеглих товаришів, які не пережили ці жорстокі битви. Тому він з особливою тривогою розповідав про жахливі події сучасної війни – засуджував і не підтримував. Говорив, що війна не приносить нічого доброго і ніколи не повинна повторюватись.
Тоді, у травні, на честь свята ветеран-визволитель одягнув свій переможний піджак, на якому виблискували медалі “За бойові заслуги”, “За оборону Кавказу”, “За перемогу над Німеччиною”, Орден Вітчизняної війни, Орден “За мужність”, а також низка ювілейних. Ми дуже пишались його заслугами, як і кохана дружина Ніна Миколаївна. Разом подружжя Сіліних прожило понад 40 років щасливого життя.
Колектив і профспілковий комітет Покровського ГЗК висловлює щирі співчуття вдові і всім рідним Сіліна Михайла Федоровича. Вічна пам’ять і низький уклін великій людині, яка з честю пройшла свій земний шлях.
Дякуємо за історію, дякуємо за досвід, дякуємо за Перемогу…
