23 серпня вся Україна шанує символ нашої національної єдності – державний стяг. Ці два кольори небесної української блакиті і золотої колосистої пшениці на полотні супроводжують нас скрізь: вдома, на роботі, на фронті і в тилу, на будівлях державних та недержавних структур, у дитячих малюнках та на вбранні. Саме наш синьо-жовтий велично майоріє на відвойованих територіях і проводжає Героїв в останню путь… Український стяг став нашою особливою гордістю в хвилини радості та смутку.
Український прапор століттями берегли і передавали з покоління до покоління. У сучасному вигляді він був уперше публічно зафіксований 25 червня 1848 року у Львові, як національний прапор українців Королівства Галичини й Володимирії. Далі був державним прапором української Народної Республіки й Української держави. За часів радянщини використання прапора каралося ув’язненням. Та навіть у підпіллі кольори блакитного неба і золотих пшеничних ланів рідної землі завжди супроводжували наш народ на шляху боротьби, додавали сили. Недарма саме цей національний прапор і донині є символом Незалежності України.
Його сакральність українці відчувають на ментальному рівні. До мурах пробирають зворушливі розповіді людей, які опинившись в окупації та ризикуючи власним життям, ховали від ворога синьо-жовті прапори, як найцінніший скарб, скарб віри у єдину і непереможну Українську Націю.
Завдяки неймовірним зусиллям хоробрих українських воїнів маємо впевненість у тому, що над усією нашою єдиною і неподільною Україною зійде сонце Перемоги, під яким цілющими променями майорітиме наш Державний Прапор.
Шануємо і пишаємось синьо-жовтим стягом! Віримо, він приведе нас до Перемоги!