Через військову агресію росії проти України виробничий процес на нашому підприємстві частково зупинений. Якщо говорити про основні підрозділи – кар’єри і фабрики, то після 4-місячного простою у технологічний процес включився лише один колектив збагачувачів – Чкаловської фабрики. Наразі графік роботи цього підрозділу досить не стабільний. Він відпрацював у квітні, а тепер запустився у липні. Питання роботи фабрики напряму залежить від попиту на концентрат, який поки що не збільшується. Тим не менш, колектив ЧЗФ працює, з усіх сил старається виконувати встановлені плани та зберігати оптимізм. З яким настроєм стартували збагачувачі і кого з них визнано кращими за результатами роботи – дізнавайтесь з нашого спецрепортажу.
Маршрут фабрикою ми розпочали з урочистого моменту – нагородженням Почесними грамотами заслужених працівників, які того дня були на зміні. Нагороди своїм колегам вручав заступник начальника та голови профспілкової організації ЧЗФ Юрій Кородзієвський. З його рук зі щирими словами побажань грамоти отримали: механік корпусу збагачення Олександр Езау (працює на фабриці з 2003 року), слюсар Олександр Бойченко (з 2007 року працював в РМЦ, а з 2014 – перейшов на ЧЗФ), старожил фабрики (працює тут вже 35 років), електрогазозварник Володимир Мотика.
Разом з ними за сумлінне виконання трудових обов’язків, вагомий особистий внесок у роботу підприємства, розвиток міста, зміцнення обороноздатності країни і з нагоди професійного свята були нагороджені такі працівники: старший майстер основної виробничої дільниці Людмила Кукуруза, машиніст насосних установок, зайнятий перекачуванням шламів Сергій Холодний, машиніст крану Ганна Легостаєва та електрослюсар Борис Мельниченко.
У розмові з Юрієм Кородзієвським ми дізнались, що Чкаловська фабрика почала працювати з 6-го липня, але не у звичному режимі. Справа в тому, що у зв’язку зі значним здорожчанням електроенергії для промислових підприємств, комбінат змушений був побудувати такий механізм роботи, щоб утримати баланс і зберегти можливість працювати. У зв’язку з цим вирішили зупиняти фабрику і Північний кар’єр у години найвищої вартості електроенергії – це вечірній час.
За словами Юрія Петровича, для того, щоб компенсувати втрачений вечірній час, колектив намагається вдень працювати максимально продуктивно. Адже планові показники для фабрики залишились незмінними. До їх виконання збагачувачі добре підготувались під час проведення ремонтних робіт протягом травня і половини червня. Які саме вузли відновлювались, ми запитали у заступника керівника підрозділу:
– Під час планування і проведення ремонту ми намагались охопити всі «больові точки» нашого обладнання. Виконали велику роботу по відновленню живильника, який подає руду в технологічний процес. Замінили конвеєрну стрічку та провели ревізію промивальних машин. Ще одна велика робота – заміна труби зливів з класифікаторів у корпусі збагачення. Це обладнання відповідає за зневоднення та впливає на збільшення продуктивності. Також відремонтували відсаджувальну машину №1 та замінили сита у двох гуркотах. Ви пам’ятаєте, що у квітні ми запустили в роботу нову відсаджувальну машину, так от вже можемо сказати, що вона значно покращила процес розділення концентрату на сорти. Ми задоволені інтенсивністю роботи цього обладнання.
Якщо з обладнанням розібрались, то однією з основних проблем перед запуском ЧЗФ улітку став дефіцит персоналу. З фабрики мобілізували більше 20 чоловіків, частина жінок виїхала за межі міста та країни, ховаючись від війни. На допомогу колегам прийшли працівники з Олександрівської збагачувальної та Богданівської збагачувально-агломераційної фабрик.
Всі люди працюють злагоджено, на єдиний результат. Ми в цьому особисто переконались, коли пройшлись виробничими дільницями ЧЗФ.
В корпусі збагачення було надзвичайно приємно зустріти вже знайому нам Олену Шулим – концентраторника, яка вже 34 роки працює на комбінаті. Жінка розповіла, які завдання стоять перед нею:
– Наше завдання – розподіл продукції 1-го та 2-го сортів на класи. Ця робота для мене дуже цікава, щоб гідно її виконувати, обов’язково потрібно бути уважною, адже якщо щось виходить із ладу, весь процес порушується. У нас у зміні панує сприятлива душевна атмосфера.
Олена крокує по життю з таким девізом: «Треба здійснювати тільки добрі вчинки і на все дивитися з оптимізмом».
Дробарниця Юлія Коновал, яка вже 13 років працює на нашому підприємстві, контролює процес дроблення та виходу концентрату на відсаджувальні машини. Вважає, що в роботі головне, щоб обладнання функціонувало безперебійно, а фабрика працювала.
На дільниці навантаження ми зустріли виконуючого обов’язки начальника Віталія Кошелюка. Чоловік розповів, що віддав комбінату 22 роки своєї професійної діяльності: працював помічником машиніста крокуючого екскаватору у Запорізькому та Чкаловському №1 кар’єрах, а вже 13 років кермує екскаватором ЕКГ на фабриці. Його напарник Віталій Котій всі 25 років на підприємстві працював на ЕКГ. Говорить, що найголовніше в його роботі бути уважним, акуратним, слідкувати за плавністю ходу, без ривків і, звісно, дотримуватись правил безпеки.
За ремонтними роботами у корпусі збагачення ми зустріли бригаду слюсарів-сантехників (електрогазозварник Сергій Музиченко, слюсар Максим Олейченко) на чолі з досвідченим Ігорем Могуренком.
Уявляєте, разом з цими чоловіками працює зовсім молода, 21-річна дівчина, яка прийшла на фабрику після навчання в Центрі підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, – Аделіна Тумасян. Вона – єдина електрогазозварниця на всій ЧЗФ. Аделіна прийшла на фабрику трохи більше року тому. Дівчина говорить, що їй подобається працювати зі зварювальним апаратом. Порівнює свою роботу з мистецтвом, бо вона теж вимагає витримки та естетичного накладання швів.
У контролі за процесом динамічної роботи промивальних машин ми зустріли Олексія Філатова – працівника фабрики з 23-річним стажем. Чоловік зауважив, що в його професії завжди необхідно слідкувати за обладнанням і досконало володіти специфікою роботи промивальних машин. Олексій позитивно відгукується про свій колектив і бажає всім колегам стабільної праці та перемоги, яка нарешті поверне на свої робочі місця сьогоднішніх Захисників України, котрих дуже не вистачає.
На завершення спілкування з Юрієм Кородзієвський, ми запитали у нього про профспілкову роботу. Чим вона відрізняється у військовий час:
– Я б сказав, що змінився вектор нашої профспілкової діяльності. Ми, як і раніше, допомагаємо працівникам фабрики, але у більшості випадків підтримки потребують наші поранені під час активних бойових дій колеги. Допомагаємо їм, чим можемо, і чекаємо всіх хлопців додому з Перемогою.
Юрій Петрович висловлює слова вдячності своєму колективу за плідну роботу та високий професіоналізм. Бажає колегам мирного неба, стабільної роботи та родинної злагоди.
Наталія ЧЕПЕЦЬ
