Повсякчас, а особливо в період війни, для людей надзвичайно важливо розуміти, що в небезпечні моменти професійні та рішучі працівники Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС) будуть поряд й обов’язково зарадять біді. З перших днів повномасштабної військової агресії росії проти України наші рятувальники мчать визволяти людей з-під завалів, виносять їх з полум’я, дістають з верхніх поверхів, роблять все можливе, щоб спасти кожне життя, не жалкуючи власного. Такі Герої живуть та працюють серед нас. Щоденно на варту спокою нашого затишного містечка заступають караули 44 Державної пожежно-рятувальної частини 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Дніпропетровській області. Один з них очолює рятувальник з 17-літнім стажем роботи, який за свої службові заслуги нещодавно був удостоєний однієї з найвищих нагород Служби порятунку «Знаком пошани». Мова йде про 39-річного капітана служби цивільного захисту Віктора МАЙГУРА, з яким ми Вас залюбки познайомимо.
Саме небайдужість до безпеки і життя людей стала для Віктора Майгура поштовхом до вибору майбутньої професії. Після служби в армії він у 2005 році прийшов до місцевої пожежної частини, на посаду командира відділення. Здобув освіту у Вищому професійному училищі (м.Вінниця). Далі навчався у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності, у 2014-му став кваліфікованим фахівцем з протипожежної безпеки. Того ж року був призначеним начальником караулу.
В процесі своєї роботи Віктор Григорович забезпечує постійну бойову готовність караулу, чітке виконання планових заходів та розпорядку дня, опікується тим, щоб організованість та дисципліна підлеглих була на найвищому рівні. Такий «тонус», в якому знаходиться команда рятувальника, дуже допомагає під час виникнення надзвичайної події. Після прибуття на місце керівник оперативно оцінює ситуацію та приймає тактичні рішення, які точно виконує особовий склад, діючи професійно та злагоджено. І вони вже не раз це доводили. Добре, коли минається без людських жертв, але, на жаль, в роботі рятувальників бувають і моторошні чергування.
Глибокий рубець в памʼяті нашого співрозмовника залишила страшна трагедія, в ліквідації наслідків якої йому довелось брати участь. Мова йде про смертельне ДТП, що сталося 12 жовтня 2010-го року на залізничному переїзді біля міста Марганець. Машиніст локомотива не встиг загальмувати і врізався у пасажирський автобус. Тоді загинуло 45 людей. Побачивши цю моторошну картину та тіла загиблих, мужній чоловік був вражений до глибини душі…
З початком повномасштабного вторгнення росія випробовує українців новими трагедіями із людськими жертвами. Постійним жахливим обстрілам з боку цинічних окупантів піддається наш районний центр – місто Нікополь. Рашистам байдуже, куди влучать їхні снаряди – в будівлю, дорослу людину, а може і в дитя. Ці нелюди просто рівняють з землею все, до чого можуть дотягнутися за допомогою зброї.
До ліквідації наслідків терористичних дій російських військових у Нікополі часто долучаються рятувальники з Покрова. Масштаби руйнацій доволі серйозні, тому і вимагають підмоги пожежно-рятувальних підрозділів із сусідніх населених пунктів.
– Дуже важко спостерігати за тим, як російські снаряди руйнують все на своєму шляху – життя і долі людей, домівки, в які вони вкладалися довгі роки, надбання всього міста. Ми, зі свого боку, звичайно, робимо все можливе, щоб зарадити біді, але не завжди встигаємо за швидкістю та потужністю ворожих снарядів, – констатує начальник караулу.
На початку серпня Віктор Майгур став свідком трагедії, коли подружжя літніх людей загинуло під завалами бетонних плит на 4-му поверсі багатоквартирного будинку в Нікополі. В сусідній кімнаті знаходився їх онук, який, на щастя, вцілів. Такі жахливі події звісно ж пригнічують, але й додають люті та рішучості діям оперативних служб. Наш Герой упевнений, що всіх винних необхідно якомога швидше зупинити та покарати. А поки війна триває, у команди начальника караулу немає звичних чергувань. Вона працює у посиленому режимі, завжди готова виїхати на допомогу в ім’я спасіння життя.
Ми пишаємося відданими служителями добра, мужніми та безстрашними рятувальниками – такими, як Віктор Майгур. Поряд з ними і ми почуваємося захищеними. Хай так буде завжди, аж до мирного світанку після Перемоги України! Бережіть себе, хлопці! Почесно несіть свою варту, рятуйте побільше життів, і головне – повертайтеся… Ви потрібні нам, потрібні всьому місту, своїм рідним, які моляться під час кожного Вашого чергування.
На фото Віктор Майгур – другий зліва.
Анастасія ШАБЛЯ, Наталія ЧЕПЕЦЬ
