З нестерпним болем колектив комбінату попрощався ще з одним своїм Героєм, який поклав життя за Незалежність України, спокій та мирне майбутнє кожного з нас. Наш дорогий колега, електрик розкривної дільниці верхнього роторного комплексу №6 Північного кар`єру, 54-річний ОТРІЩЕНКО Микола Вікторович загинув під час виконання бойового завдання в результаті ворожого артилерійського обстрілу.
На комбінат Микола Вікторович прийшов 22 роки тому. В колективі його цінували не лише як чудового спеціаліста, а й за гідні людські якості – надійність, чуйність, доброту.
Вдома його завжди з нетерпінням чекала кохана дружина Антоніна. Любляче подружжя виховало двох прекрасних донечок – 26-річну Олену та 17-річну Анастасію. Чоловік та батько був міцною опорою для своєї родини. Цього року планував вийти на пенсію, мріяв про те, як буде насолоджуватись “золотою порою” свого життя, дочекається онуків…
Але кляті рашисти зруйнували мирні плани відданого патріота своєї Батьківщини. Отримавши повістку з військкомату, Микола Вікторович не став ухилятися від мобілізації. Відправляючись на війну, наш Герой сказав своїм рідним: “Буду вас захищати. Бо якщо не я, тоді хто?”.
Так, 6 червня він вирушив на військову службу. На Донеччині мужньо закривав своєю спиною не тільки родину, а й колег, земляків, кожного з нас, всіх українців. Але трагічного 3-го липня ворожий снаряд обірвав життя чоловіка. Рідний голос сім’я востаннє чула 22 червня, після цього він більше не виходив на звʼязок.
Сьогодні на бульварі ім. Т.Г. Шевченка мужнього Захисника з військовими почестями проводжали в останню путь. Стрілець, санітар 9-ї парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону загинув в бою поблизу с. Мазанівка, на Донеччині.
Панахиду за упокій душі солдата відслужив благочинний Православної Церкви України міста Покров, протоієрей Іван Назарик:
– Окупанти руйнують наші міста, села, лікарні, школи. Вони зруйнували чудову українську родину, у якій було кохання, підтримка, повага, сімейні цінності. Століттями росіяни нищили українців, бо ненавидять наш народ, мову, пісню, культуру, історію, церкву, все українське. І ось такою страшною ціною нам дається наша державність, наша свобода. Вічна памʼять Героям, мученикам, що віддали життя за Україну.
Люди не в змозі були стримати сліз, дивлячись на страждання безутішної родини. Живим коридором ставали на коліна, засвідчуючи високу шану хороброму воїну, який до останнього подиху боронив Україну. На жаль, війна забирає найкращих…
Неможливо повірити та змиритися з тим, що Миколи Вікторовича більше немає серед нас. Тим паче не можуть оговтатись рідні нескореного воїна. Дружина та донечки щодня проливають гіркі сльози, не знають як жити далі без сильних чоловічих рук та люблячого серця свого Захисника.
Ставши ангелом, він тепер з небес охоронятиме своїх красунечок і всю українську родину…
Колектив комбінату і Північного карʼєру з невимовним сумом висловлює глибокі співчуття родині полеглого воїна! Доземно вклоняємося на знак шани подвигу Миколи Вікторовича в імʼя мирного життя та Незалежності України. Памʼять про нього ніколи не згасне в наших серцях…
