Історія
АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» — найбільший в Україні виробник марганцевої руди, що здійснює розробку марганцю лише відкритим способом. АТ “ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК” виробляє 70% марганцевої руди в Україні. Основним видом продукції є марганцевий концентрат різних сортів із вмістом чистого марганцю від 26% до 43% (залежно від сорту). Попутні продукти — керамзитова глина і шлами. Сучасна історія розвитку підприємства починається з лютого 1944 року, відразу після звільнення місцевості від німецько-фашистських загарбників, де сьогодні розташоване місто Покров (колишнє Орджонікідзе) і основне підприємство України з видобутку і збагачення марганцевих руд — АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК».
Передумови виникнення сучасного комбінату датуються ще 80-ми роками XIX століттям, коли на схилах берегів річки Солона геолог Григорій Федосєєв знайшов поклади марганцевої руди. Пізніше експедиція, на чолі з гірничим інженером Валеріаном Домгером, вивчила родовище більш детально. З того часу в регіоні почався активний розвиток гірничодобувної промисловості.
В.О. Домгер
Шахта №1 Покровські марганцеві копальні Нікополь-Маріупольського гірничого і металургійного товариства. 1905 р.
У 1886 році відкрили перший рудник «Покровські копальні». За рік у його шахтах було видобуто 4,4 тис. тонн марганцевої руди.
Після Першої світової війни роботу марганцевих рудників було відновлено, зокрема й на Нікопольщині. Через швидкі темпи індустріалізації та зростання потреб у марганцевій руді було створено управління Нікопольськими марганцевими рудниками, до складу якого ввійшла Олександрівська дільниця.
Перші шахти №№ 2, 3, 4 були закладені у 1929-1930 роках. На той період видобуток сирої руди в них становив близько 134 тис. тонн.
В 1934 році Олександрівське рудоуправління перейменовують на рудник ім. Орджонікідзе. Того ж року було затверджено план будівництва нових промислових потужностей.
Вже на початку 1935 року здали в експлуатацію Олександрівську рудопромивну фабрику та шахти №№ 1, 2, 3, 4, побудували залізничну магістраль, що поєднувала фабрику зі станцією Чортомлик. Перед початком Другої світової війни силами шахтарів рудника ім. Орджонікідзе видали на-гора близько 30% сирої руди всього Нікопольського марганцевого басейну.
18 липня 1941 рудник був захоплений німецько-фашистськими загарбниками. Його післявоєнне відродження почалося з 4 лютого 1944 року, з моменту звільнення території від ворога. Тоді шахтарі почали відбудовувати промислові об’єкти.
21 квітня 1944-го року керуючим рудника був призначений Феодосій Сергійович Дем’яненко.
У 1952 році в Богданівському кар’єрі вперше застосували метод видобутку марганцевої руди відкритим способом. В 1953 році у такий спосіб було видобуто понад 81 тисячу тонн сировини, що становило десяту частину загального видобутку марганцевої руди рудника ім. Орджонікідзе.
13 вересня 1955 року керуючим рудником став гірничий інженер Григорій Лукич Середа. Під його керівництвом у виробництво впроваджувалася нова техніка. Саме в цей час у Богданівському кар’єрі з’явився перший крокуючий екскаватор ЕК-4/40, на який було покладено завдання з розкривних робіт.
Перший роторний комплекс у процесі виробництва з’явився в 1963 році. З його допомогою здійснювався розкрив рудного пласту для подальшого видобутку сировини крокуючими екскаваторами.
12 травня 1970 року – визначна дата для історії підприємства. Тоді шляхом об’єднання Чкаловського ГЗК, Богданівського та Олександрівського рудоуправлінь, а також низки шахт, кар’єрів, транспортних та інших структурних підрозділів утворився Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат.
26 листопада 1996 року державна форма власності підприємства була змінена на приватну і його перетворено на Відкрите акціонерне товариство «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» (ВАТ «ОГЗК»).
До складу підприємства на той час входили 8 кар’єрів (Північний, Чкаловські кар’єри №№1,2, Богданівський, Олександрівський, Покровський, Запорізький та Шевченківський), 3 збагачувальні фабрики (Чкаловська, Богданівська та Олександрівська), одна агломераційна фабрика – Богданівська, та низка інших підрозділів.
У ті роки чисельність персоналу комбінату перевищувала 9,5 тисяч працівників.
24 січня 1997 року за рішенням Загальних зборів акціонерів, Головою правління ВАТ «ОГЗК» був обраний Володимир Володимирович Постоловський. У 2006 році його на цій посад змінив Сергій Павлович Шуваєв, який і донині очолює підприємство.
З 18 квітня 2018 підприємство має назву АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ». Скорочено – АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК».