«Хімією», як правило, називають ту саму іскорку, яка виникає між закоханими. У нашої героїні вона теж була при зустрічі свого тепер уже чоловіка Дениса. Але не тільки ця «хімія» присутня у житті Світлани Рольянової, є ще й інша – професійна, з якою жінка не розлучається вже 21 рік. Справа в тому, що наша колега обіймає посаду начальника центральної лабораторії відділу технічного контролю (ВТК). Проби, реактиви, аналізи – це її парафія, яка часом допомагає забути про буденні проблеми. А ще – спілкування з людьми, необхідне для особистого розвитку. Вона завжди прагне організувати, допомогти, об’єднати, підтримати, дати слушну пораду, тому і пішла профспілковою стежкою. Напередодні жіночого свята ми дізнались про унікальні здібності та життєве кредо нашої колежанки.
Якщо говорити про трудовий стаж Світлани Рольянової, то він складає 21 рік, і весь цей час вона присвятила роботі на Покровському гірничо-збагачувальному комбінаті, на одному місці – у вже рідному ВТК.
Молода дівчина прийшла до відділу у 2004 році. Спеціальної освіти у неї не було, тому запропонували пройти навчання за професією «Контролер продукції збагачення». Світлана залюбки погодилась, бо вже тоді розуміла, що в її серці зароджується любов до хімії. У свою роботу вона закохана, інакше б не розповідала про неї з таким захопленням.
- Заходжу в аналітичний відділ – «серце» нашої лабораторії, бачу безліч колб, беру їх в руки і забуваю про все. Зараз я навіть вже інтуїтивно можу визначити, які складові треба додати або прибрати, яку потрібну температуру треба підібрати. Ви не думайте, що ми так робимо аналізи в нашій лабораторії. Звісно, ні. Є спеціальні методики, яких дотримуємось, але мій великий досвід і закоханість у справу вже дозволяють «хімічити» з закритими очима (Авт. Посміхається), – говорить Світлана.
Насправді ж наша героїня працює у суто жіночому колективі, який щодня «чаклує» над визначенням якісних показників вхідної та внутрішньої сировини підприємства, а також готової продукції. Наприклад, саме працівниці ВТК визначають відсоток марганцю і його відповідність встановленим вимогам на кожному етапі виробництва – від видобутку руди до завантаження концентрату у вагони.
Любов до хімії і зацікавленість у своїй справі спонукали Світлану Рольянову розвиватись у професії. Вона стала лаборантом хімічного аналізу, потім виконувала обов’язки начальника сектора, начальника центральної лабораторії, а згодом і очолила її.
У цій неймовірній жінці захоплюють іскри в її гарних очах. Вони палають жагою до життя і власного самовдосконалення. Зараз Світлана за рахунок підприємства навчається і Дніпровському хіміко-технологічному університеті і має намір далі розвивати свої навички.
Крім безпосередньо професійного напрямку, ця жінка не уявляє себе без спілкування з людьми та нових знайомств. Вона завжди прагне об’єднати колектив, висловити свою позицію, допомагає вирішувати проблеми, підтримує, радить, бо це її покликання. Саме воно і стало стимулом до профспілкової роботи. Останні 5 років Світлана Рольянова була заступницею голови цехової профспілкової організації ВТК. У грудні ж минулого року трудові колективи Богданівської агломераційної фабрики та ВТК довірили їй керівництво первинкою.
Поза роботою наша героїня – справжня берегиня домашнього вогнища. Вони разом з коханим чоловіком виховали двох прекрасних дітей – 22-річного сина Владислава і донечку Дар’ю, якій зараз 16 років. Старший вже закінчив Дніпровський транспортний університет, а молодша навчається у медичному коледжі.
Чоловік Світлани Денис Рольянов 16 років працював помічником машиніста екскаватора в Покровському кар’єрі нашого комбінату. Нині він уже два роки боронить рубежі України у складі ЗСУ. Пройшов бойовий вишкіл на Донецькому та Запорізькому напрямках, наразі Денис – командир відділення, проходить навчання на сержантську посаду. З дружиною вони постійно на зв’язку, підтримують один одного.
Для Захисника родина, особливо дівчата, – це його надійний тил. Мама і донечка зараз підтримують затишок у домі – прибирають, готують, купують – все разом.
Світлана Рольянова упевнена, що навіть у такий важкий час, як зараз, треба рухатись вперед і вірити, що все обов’язково буде добре.
Не втрачати такої важливої віри вона бажає і всьому жіночому колективу Покровського ГЗК:
- Кожній колежанці бажаю справжнього жіночого щастя, щоб вся родина частіше збиралась за одним столом. Кохайте, дівчата, і будьте коханими.
