Немає слів… Просто немає слів, щоб висловити той біль, який відчуваєш, коли втрачаєш найкращих… Одним з них був наш Максим. Захисник України, талановитий легкоатлет, майстер спорту, призер міжнародних та всеукраїнських змагань з легкої атлетики, гідний наставник для молоді, люблячий син та брат, вірний друг і просто чудова, доброзичлива людина, завжди зі щирою посмішкою на обличчі. Сьогодні ми з ним попрощались… Куля клятого ворожого снайпера цього разу наздогнала мужнього воїна — старшого сержанта, сапера інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення 46-річного Максима Скрипника.
Захисник ще 10 років тому прийняв для себе рішення боронити Україну від російських окупантів. Відслуживши відведений термін, наш Максим поїхав на заробітки за кордон. Але щойно розпочалась повномасштабна війна, він не сховався, хоча цілком міг залишитись у безпечному місці. Ні… Це не про нашого Захисника, він завжди був чесною та справедливою людиною, вірною своїй справі, справі честі.
Вже 9-го березня 2022 року Максим Скрипник у складі своєї рідної бригади боронив Батьківщину від російських окупантів. Він понад два роки впевнено рухався фронтовими стежками, крок за кроком наближаючи Перемогу України. Друзі розповідають, що місяць тому Макс приїздив у відпустку до нашого міста. Говорив, що його переводять до складу іншої бригади для виконання надважливих завдань. Перевели… але ненадовго. Його героїчна місія завершилась під час виконання бойового спецзавдання поблизу населеного пункту Райгородка Харківської області. Саме там, 13-го квітня, влучна ворожа куля зупинила серце мужнього воїна.
Сьогодні, 19-го квітня 2024 року, ми провели нашого Макса в останню путь. Попрощатись з Героєм та другом прийшли представники спортивної спільноти міста, його рідні та побратими. Останню шану Захиснику віддали і працівники Покровського гірничо-збагачувального комбінату – адміністрація, профспілковий комітет та три покоління начальників Чкаловської збагачувальної фабрики. Саме цьому підрозділу Максим свого часу приносив золоті нагороди, перемагаючи на спартакіадах.
Важко було дивитись на маму полеглого воїна… Вбиту горем жінку підтримував її ще один Захисник – син Микола, який теж служить в лавах ЗСУ. Тепер він точно має повернутись додому з Перемогою, яку присвятить своєму брату-Герою.
Ми живим коридором провели нашого Героя. Його заслужені медалі виблискували золотим сяйвом біля світлого фото нашого завжди усміхненого Максима.
Спочивай з миром, друже, свій життєвий марафон ти подолав гідно, відпрацював сповна за наш спокій, єдність, мир та свободу… За майбутнє українських дітей, яким ти дарував путівку в спортивне життя, сповнене наполегливої боротьби заради найвищого результату.
