Він добровільно пішов захищати Батьківщину ще у 2014 році. Пережив не одне поранення і контузію, вижив в російському полоні та вийшов з Іловайського котла. Після всіх цих жахів Віталій ДОБРИК зумів повернутись до цивільного життя. До початку повномасштабного вторгнення Захисник працював в Чкаловському кар’єрі №2 нашого Покровського ГЗК, одружився з коханою жінкою Аліною, разом виховували донечку Віку. Але 24 лютого 2022 року зруйнувало спокій і щасливе життя родини Добрик. Віталія, як учасника АТО, досвідченого воїна, у перший же день викликали до військкомату. Сьогодні йому виповнюється 46 років. На жаль, свій День народження наш оборонець зустрічає на лікарняному ліжку. Захисник отримав важке поранення у бою з ворогом і потребує нашої підтримки, аби стати на ноги.
Як розповідає дружина військового Аліна, Віталій спочатку служив на території нашого Нікопольського району, у десантно-штурмовій бригаді. Згодом його разом з іншими українськими Захисниками відправили на навчання до Польщі. Після повернення, у грудні 2022 року, Віталій Добрик опанував професію техніка і відправився на один з найгарячіших напрямків фронту – Запорізький. Там і відбивав щоденні атаки російських окупантів. А дівчата терпляче чекали на свого Захисника: дружина жила від дзвінка до дзвінка, а донечка надсилала татові листи-малюнки та свої, дитячі, обереги, писала важливі слова підтримки. Вони і надавали воїну сил боротись, щоб якнайшвидше повернутись до своїх рідних.
За час війни дружина Віталія Аліна вже стала особистим волонтером для свого коханого. Всі його запити сумлінно виконувала. З деякими справлялась сама, але багато в чому допомагав комбінат. Форма, медикаменти, автівка, прилади нічного бачення – все це відправилось на Запорізький напрямок разом з військовим. На знак подяки від Захисників сержант Віталій Добрик особисто вручав подяку від командування Голові правління підприємства Сергію Шуваєву. Підтримку надавав й очільник міста Олександр Шаповал.
- Ми неймовірно вдячні керівникам комбінату та міста, колективу АТЦ за всебічну підтримку Віталія. Наші запити завжди були задоволені у повній мірі, — говорить Аліна.
За період повномасштабної війни наш колега лише один раз приїздив у відпустку – в грудні минулого року. Його кохані дівчата не могли надихатись своїм рідним Захисником. Особливо донечка Вікуся, яка дуже пишається своїм татом-Героєм. Але він недовго тоді радував родину своєю присутністю – терміново викликали на службу. У той період наші хлопці прорвали позиції ворога, були втрати, тому потребували підтримки досвідчених військових – таких, як Віталій Добрик.
Аліна згадує, що тоді вона взяла обіцянку у коханого про те, що він обов’язково повернеться, і все буде добре. З цим і живе…
Нещодавно, під час чергового жорстокого бою, наш Захисник отримав кульові поранення. Його ліва нога була практично роздроблена. Віталія з поля бою спочатку відправили до запорізького медзакладу, а потім транспортували до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечникова. Дівчата, щойно дізнались про поранення, одразу кинулись до Віталія – разом, бо 11-річна донечка особисто хоче підтримувати тата і завжди бути поряд.
Дякувати Богу, лікарі зуміли практично по шматках зібрати ногу воїна. Він її відчуває через нестерпний біль, але це означає, що кінцівку вдалось врятувати. Щоб досягти такого результату, медикам довелось провести вже 4 операції, які наш Герой терпляче витримав.
Зараз Віталія з Дніпра транспортували до спеціалізованого медзакладу у Вінниці – віддали на поруки найкращим лікарям. Попереду у нього ще не одна операція, тривале лікування та реабілітація. Але дівчата впевнені, що разом вони обов’язково впораються. Зараз уже пакують валізи і збираються вслід за своїм Героєм. Не хочуть лишати його самого, бо точно знають, що ніщо так не лікує, як любов найближчих людей поряд.
Ми впевнені, що Віталій Добрик обов’язково видужає і стане на ноги, але для цього йому потрібна наша з вами підтримка. Державної допомоги та коштів родини, на жаль, не вистачає для такого складного і тривалого курсу лікування та перебування у клінічних умовах. Тому Аліна звернулась до нас з проханням допомоги, а ми його адресуємо вам, наші шановні читачі. Розуміємо, кожен з нас зараз переживає складні часи. Але знаємо і те, що ми в неоплатному боргу перед нашими Захисниками, які щодня, ризикуючи власним життям, боронять рідну землю від ворога і не дають йому просуватись вперед. Тому давайте разом підтримаємо Віталія. А той, хто постійно донатить на ЗСУ, точно знає, що така допомога обов’язково повернеться подвійною винагородою.
