Дню Захисників і Захисниць України присвячується
«Герою мій, тебе благословляю,
Мій любий син (брат, батько, чоловік).
Я в перемозі сумніву не маю
І посилаю слово-оберіг.»
Такі щирі побажання та пророчі поетичні рядки, адресовані українським військовим, озвучила бухгалтер Бюро з розрахунків із робочими і службовцями Ірина Медведєва. Ми випадково дізнались про творчий талант нашої колежанки, і попросили розказати про нього і вам. Ми вдячні за те, що вона погодилась, бо її творчі рядки – то, дійсно, потужна підтримка.
Бажання творити в Ірини Вікторівни виникло після того, як вона молодим спеціалістом прийшла працювати на комбінат. А нині з рідним колективом її єднають понад 35 років спільної праці. А це, погодьтесь, великий шлях. Спільні святкові миттєвості зі своїми дівчатами, надихали поетесу на віршовані рядки. Кожен її твір присвячений особливій події. Але, на жаль, не тільки веселій…
Наша талановита колега відтворює у своїх віршах те, що хвилює кожного. У цей важкий час нас всіх єднають думки про Україну та її Захисників.
– Те, що зараз відбувається в нашій країні, стосується кожної сімʼї. Немає такої родини, яку б не зачепила війна. Але найважче зараз тим, чиї хлопці пішли воювати – чоловіки, батьки, сини, брати. Їх переживанням я і присвятила невеличкі творчі доробки, – говорить наша колега.
Ці почуття вона оспівує у своїй творчості. Один з віршів розповідає про материнське серце, яке розривається у хвилюваннях за сина:
Спокійного не маю сну,
Бо син пішов мій на війну.
Бо ті, що мали їх ми за братів,
Перетворились на катів.
Бо мусить син мій захищати
І діточок, і рідну мати,
І спокій кожної родини,
Й свободу цілої країни.
Якщо така вже наша доля,
Нехай скоріш настане воля,
Такого лиха щоб не знати,
Щоб сина міцно обійняти.
Не могла поетеса обійти і почуття дітей, які з важко переживають розлуку з батьками, що відправились захищати Батьківщину. Донечки й синочки дуже сумують та понад усе мріють, щоб їхні любі татусі повернулися додому. Про це говорять щемливі поетичні рядки нашої колеги.
Любий тату, я сумую.
Чом тебе нема так довго?
Твій портрет лише малюю
І молю за тебе Бога,
Повернувся щоб скоріше.
Щоб русня уся пропала.
Щоб жили ми, як раніше,
Щоб життя ще кращим стало!
– Всі ми можемо уявити, що відчуває дитина, у якої батько пішов воювати. І ніхто не знає, коли скінчиться війна. А дитина росте, сумує, звісно. Я не могла не описати ці почуття у своїх віршованих рядках, – зазначає наша співрозмовниця.
Про це йдеться й в наступному її творі, в якому син промовляє до батька:
Тату, ти воюєш, знаю.
Я за старшого, авжеж.
Мамі я допомагаю
І сестричці, звісно, теж.
Та без тебе сумно в хаті
Нам усім і навіть киці.
Тож скоріш вертайся, тату,
Давши ворогу по пиці!
Всі українські Діти Війни стали найголовнішим стимулом для наших воїнів, які стоять за те, щоб майбутнє покоління жило під мирним небом і будувало свою країну – вільну й незалежну.
Цього прагне кожен з нас, а виборюють – справжні незламні Герої. Своє бачення образу такого українського лицаря Ірина Медведєва описала в таких віршованих рядках, які мають надихати кожного:
Герою мій, тебе благословляю,
Мій любий син (брат, батько, чоловік).
Я в Перемозі сумніву не маю
І посилаю слово-оберіг.
Скажи собі, коли лягаєш спати,
Прокинувшись, знов нагадай собі
Прості слова, їх легко пам’ятати,
Хай закарбуються і в серці, і в умі:
«Я – сильний чоловік, і я — боєць!
І житиму я довго і щасливо!
А ворогу, без сумніву, КАПЕЦЬ!!!
Щось інше, твердо знаю, неможливо!»
Нехай чудодійна енергія цих слів береже наших Героїв та допомагає їм дійти до головної мети – Перемоги України! А для цього кожен із нас має постійно підтримувати воїнів – словом, ділом, вірою. Так вважає і Ірина Медведєва:
-
-
- Немає сумніву, що наша Україна Переможе і буде вільна та багата. Хочеться підтримати кожного воїна, всіх українців і працівників нашого комбінату. Напередодні Дня Захисника України бажаю всім якнайшвидшої Перемоги!
-
Анастасія ШАБЛЯ
