Почесна робота гірників, якою славиться наш комбінат, вимагає мужності, незламної стійкості та відданості улюбленій справі. Напередодні Дня гірника і металурга ми поспілкувалися саме з такою людиною – мудрим керівником, грамотним та цілеспрямованим спеціалістом, справжнім знавцем гірницько-металургійної справи, який нещодавно відзначив два знакових ювілеї у його житті – 50-річчя та 30 років трудової діяльності на нашому підприємстві. Цю публікацію у переддень професійного свята ми присвячуємо начальнику Богданівської збагачувально-агломераційної фабрики (БЗАФ) – Вадиму ГИБАЛУ.
Професія за покликом серця
Якщо заглибитись у біографію цього досвідченого керівника, стає зрозуміло, що він з юнацтва прагнув повʼязати своє життя з професією гірника. Перший крок до цього зробив, вступивши на курси збагачувачів у ПТУ №50, яке закінчив з червоним дипломом. Перше знайомство випускника з комбінатом відбулося під час проходження виробничої практики на Олександрівській збагачувальній фабриці (ОЗФ).
Офіційно до її лав молодого хлопця зарахували 27 червня 1993 року, машиністом конвеєру. Молодий, розумний та перспективний працівник розумів, що хоче ширше осягнути професію гірника і рухатися вгору карʼєрними сходами. Тож наш колега вступив до Криворізького гірничорудного інституту, і тут червоний диплом ПТУ став у пригоді – його одразу зарахували на заочне відділення за співбесідою, у вересні 1993-го.
– Це був мій свідомий вибір: фабрику я знав, в ПТУ засвоїв теорію, а практику здобув на комбінаті. В інституті ж нас навчали більш глобально і розширено, – зазначає Вадим Вікторович. Ерудованому студенту вдавалося чудово розумітися з викладачами, адже розмовляли вони однією мовою – технічною, тож навчання було у задоволення. І навіть дипломну роботу захищав у науково-дослідному форматі, за темою збагачення карбонатних марганцевих руд. Диплом про вищу освіту молодий спеціаліст захистив на відмінно
Знайомство з виробництвом від «А» до «Я»
На ОЗФ Вадим Гибало спочатку працював машиністом конвеєра. Здобувши спеціальність «Збагачувач широкого профілю», пройшов усі ланки своєї професії: від завалювального відділення до машиніста насосів, потім став слюсарем черговим. Коли вже навчався на 3 курсі інституту, йому довіряли підміняти майстра.
– Коли я отримав диплом (кваліфікація «Гірничий інженер-збагачувач»), вважав, що працювати звичайним слюсарем та підмінним майстром для мене замало. Тоді ж зʼявився шанс: керівник викликав мене та повідомив, що потрібні спеціалісти на Чкаловську збагачувальну фабрику (ЧЗФ) та порадив зʼїздити на співбесіду, що я і зробив, – розповідає Вадим Вікторович.
Обміркувавши пропозицію, через тиждень він погодився обійняти вакантну посаду майстра. А згодом його перевели начальником зміни.
– На ЧЗФ мені дісталася молодіжна зміна, по-своєму особлива. Народ міцного гарту – гуртом за всіх. Це було дуже приємно, – із захопленням згадує наш співрозмовник.
З плином трудових буднів на ЧЗФ, що вимірювалися роками досвіду, завзятий і амбітний збагачувач відчував потребу рухатися далі. Зважаючи на ентузіазм та компетентність талановитого працівника, йому вже довіряли виконувати обовʼязки головного інженера фабрики, начальника дільниці, заступника та начальника фабрики.
– Було цікаво – нові виклики, необхідність приймати стандартні та нестандартні рішення, брати на себе відповідальність. Доводилося читати багато літератури, набувати нової практики. І мені це подобалося, – акцентує Вадим Вікторович.
Якщо підбити загальний стаж його роботи на збагачувальних фабриках, то він складає близько 10 років на ОЗФ і стільки ж – на ЧЗФ.
Але професійна стежка нашого колеги продовжувала звиватися. В якусь мить професіоналізм Вадима Гибала та навички керівника знадобилися у Відділі технічного контролю (ВТК), куди його призначили начальником. Новий підрозділ, інша специфіка роботи, суто жіночий колектив не стали на заваді досягнення успішних результатів.
Набутий досвід, знання та відданість своїй справі допомагають керівнику досягати високих результатів
У 2009 році Вадима Гибала заслужено призначили начальником Богданівської збагачувально-агломераційної фабрики (БЗАФ), У грудні він офіційно обійняв свою дуже відповідальну посаду. Розповідає, що перші три роки було вкрай важко:
– Фабрику тоді лихоманило і по виробництву, і по якості продукції. Одним словом – хаос, але мені це подобається, – констатує Вадим Вікторович. – Колектив був з одного боку згуртований, з іншого – різношерстий, зі своєю специфікою. Але разом ми пройшли цікаву трансформацію та згуртувалися. Передумовою цьому стали експериментальні спікання, які тривали два роки поспіль. Це так нас загартувало, що ми вже не боялися нічого. За моїми спостереженнями, з набуттям такого цікавого досвіду, у нас знизився відтік кадрів.
Вадим Гибало має доволі багатий досвід гірника і трохи – металурга, адже спікання агломерату це все ж таки наближено до металургійного напрямку. На запитання, що ж йому подобалося найбільше та спонукало підкорювати професійні вершини, розповів цікаві факти зі свого виробничого життя:
– Під час роботи сепараторником на ОЗФ, я працював на одному з вузлів дозбагачення. Найбільше мене вражало те, що в процесі сировина перетворюється на продукцію. При цьому важливо все налаштувати таким чином, щоб на виході отримати якісні показники. І коли здав зміну, наприклад, випустив 500 тонн марганцевого концентрату гарної якості, я неймовірно пишався тим, що зміг це зробити, налаштувати машину, що все вийшло! На ЧЗФ ж мені дуже подобався процес сепарації та робота на відсаджувальних машинах: розбиваєш молоточком марганець і дивишся, який він, вчишся його переробляти, визначаєш, у яке положення перемикати елеватор – на 1 або 2 ґатунок. Хотілося бути першим в усьому і довести, що ти це можеш!
Керівник наголошує, що ніколи не припиняв вчитися, читати літературу, він весь час переймав досвід у старших колег та напрацьовував свій власний. Це стало запорукою його професійного успіху:
– Люди в мене вчились, а я – в людей, відповідно – навчав молодь. Все йшло поступово. Коли випускаєш високоякісну продукцію, то йдеш додому щасливим з такими приємними думками: «Я свою роботу виконав на відмінно». Розумієш, що це поїде в піч, вийде якісний метал. Коли ти сам зацікавлений у результаті, це передається і всім іншим.
З блиском в очах досвідчений гірник поділився з нами особливостями роботи БЗАФ, виробництво якої можна віднести до проміжної ланки між гірництвом та металургією:
– Агломерат – це сировина для металургії. При температурі 1300 градусів відбувається невеличке плавлення – процес агломерації. Досвідчений гірник, почувши, як працює дробарка та з грохота сиплеться агломерат, вже розуміє, якої якості виходить продукція. Перші 2-3 роки роботи на фабриці я цьому тільки вчився. Це дуже цікаво та спонукає вивчати виробничий цикл ще глибше.
Амбітні плани на майбутнє
Як розповідає Вадим Гибало, нашу аглофабрику планували перевести на виробництво окатишів, що стає трендом у Європі та Україні. У світі все частіше відмовляються від аглофабрик на користь виробництва цього більш вигідного напівфабрикату для металургії. Через війну цей проєкт на комбінаті призупинили, але не закрили:
– Нам потрібно ще трохи капіталовкладень, була б універсальна фабрика, яка б відкривала чудові перспективи та стабільність роботи для штату. Ми цього прагнемо і не сидимо, склавши руки.
Родина – джерело натхнення
Міцною опорою у житті Вадима Гибала є його чудова родина. Щасливе подружнє життя з дружиною Наталією триває з 1995 року. Вона, до речі, теж наша колега, працює оператором пульту керування Дільниці пилогазоочищення БЗАФ.
Найбільша радість та гордість щасливих батьків – їх прекрасні донечки. Старша Людмила закінчила Дніпровську металургійну академію, зараз працює на керівній посаді в одній із приватних організацій. 13-річна Вікторія – школярка, має творчу натуру, захоплюється музикою, малюванням, фотографуванням, грає на скрипці, вивчає мови. Як і батько, дівчина знає чого хоче від життя та впевнено іде до своєї мети.
В оточенні краси подружжя Гибало єднає й спільне хобі – кіт та сад. У справжнього господаря гарний врожай дають фруктові дерева, виноградники, а у його дружини рясно квітнуть розарії.
– Серед «гарячих» буднів потрібно знаходити час для відпочинку, але він обовʼязково має бути активним, – відзначає наш колега.
Мудрі поради старшого покоління
Впевнено йти по життю та досягати успіху Вадиму Гибалу допомагає його кредо, яке він перейняв у своїх обох дідів. Обидва пройшли Другу світову війну та відкрили для внука такі істини: «Все, що відбувається – на краще, але для цього потрібно докласти зусиль»; «Окрім праці та сімʼї, повинна бути безкорисна допомога іншим». Цих мудрих настанов наш керівник дотримується і ось, як звертається до наших Захисників:
- Хочеться звернутися до наших колег, які зі зброєю в руках здобувають Перемогу, повертайтеся, ми всіх вас чекаємо!
Приєднуємося до цих щирих слів на адресу наших воїнів. Дякуємо вам, Вадиме Вікторовичу за те, що міцно тримаєте свій виробничий фронт! Бажаємо і надалі примножувати професійні здобутки, успіхів у роботі, переможних звершень та сімейного благополуччя.
Анастасія ШАБЛЯ, Наталія ЧЕПЕЦЬ
