«І буде мир, і буде перемога!
І знов над нами небо чисте та ясне.
І соловей нам заспіває пісню
Про рідний край в якому він живе…»
Саме такими рядками, у які вкладена мрія мільйонів українців, хочеться розпочати замальовку про надзвичайно талановиту, чуйну і ніжну жінку. Її внутрішній світ дуже тісно сплітається з природою, з тим, що відбувається навколо. Її душа наче перешіптується з кожною квіткою, пташкою, сонячним променем, кожною миттєвістю життя. І щоб зупинити саме цю мить вона вплітає її у незабутні віршовані рядки, тим самим збагачуючи свої творчі доробки. З цією дивовижною жінкою ми познайомились випадково. Вона надіслала запит до групи АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» у Фейсбук, а ми не заперечували. З того часу її поетичні рядки періодично лунають у нашій групі, а ми тільки встигаємо переглядати нові нагороди, на які, безумовно, заслуговує її творчість. Мова йде про поетесу з нашого міста, яка викладає українську мову та літературу для учнів ліцею №6 – Тетяну Прокоф’єру. Сьогодні вона відзначає свій День народження, тому ми невипадково обрали саме цю дату, щоб познайомити вас з ліричною історією творчині.
Проба пера, як все починалось
Не будемо до кінця видавати секрети жіночого віку, але зараз Тетяні, скажімо, – трохи за 30. А першу свою пробу пера вона зробила у 13 років… Тоді все почалось з нового блокноту, подарованого їй дуже дорогою людиною – бабусею Тамарою Іванівною. На той час підлітки її віку захоплювались серіалом «Буремний шлях». Його головні персонажі і прикрасили новий блокнот Тетяни, який поступово перетворився на творчий щоденник обдарованої дівчинки. Вона там занотовувала все, що її турбувало, надихало, торкалося душі – думки, мрії, почуття до мами, бабусі, враження про родинні зустрічі, роздуми про мову, книгу тощо.
– Там віршики були невеличкі – рядків на 6, але мої, – з посмішкою на обличчі згадує авторка.
Такі невеличкі віршики згодом стали основою заміток до певних подій чи пам’ятних дат Шолохівської ради ветеранів. Цю організацію очолювала бабуся нашої героїні, Таня була її першою помічницею в оформленні.
На той час ще школярка дуже любила літературу – українську та зарубіжну. Така прихильність до цих дисциплін вже тоді свідчила про творчий хист дівчини. Вона визнає, що любов до літератури їй прищепили прекрасні педагоги. Після закінчення школи Таня теж твердо вирішала йти їхніми стопами – стати вчителем. Для цього наша героїня закінчила Криворізький педагогічний університет, за фахом вона – вчитель української мови та літератури. Дуже любить свою справу, яку обрала за покликом душі. Її учням точно пощастило з учителем. На уроках Тетяна не просто вичитує предмет, вона віддає школярам частинку себе.
– Спочатку мені було так дивно використовувати власні римовані рядки для підготовки до уроків. Раніше я для цього шукала влучні уривки в інших поетів, а тепер цитую сама себе. Мені подобається писати для дітей. Навіть маю у своєму доробку вірші на кожну літеру українського алфавіту, пишу про частини мову, щоб допомогти підростаючому поколінню опанувати і полюбити українське слово. Приємно дізнаватись, що моя творчість стає корисною для колег. Знаю, що вони її використовують на своїх уроках. Я часто дописую до певних дат, визначних подій, заходів. Тісно співпрацюю з керівницею театрального колективу «Сюрприз» Нелею Піхтіною, яка роздає своїм акторам на вивчення мої вірші, – з натхненням розповідає Тетяна Прокоф’єва.
Коли ми запитали у авторки чи легко їй писати «на замовлення», то майстриня римованого слова говорить, що її внутрішній світ сам ніби надиктовує їй тематичну риму. А натхнення поетеса черпає звідусіль – з вранішнього сонця і сріблястої роси, від квітки, яка похилила свою голову, від пташки, що співає пісню, він неймовірних краєвидів рідної землі, в які вона просто закохана. Переконайтесь самі:
«…Справжні дива дарує весна,
Рушник за нічку новий вишива.
Жовтий, зелений, блакитний та білий,
Кожен чудовий та особливий».
– Надихає мене природа, я люблю гуляти містом – квіти, трави, я слідкую, як розпускаються листочки, все фотографую. Люблю як співають птахи. Це надає мені сили, – говорить майстриня.
Таня зізнається, що заряджається від природи. Може годинам блукати її просторами, які зцілюють внутрішній стан, заряджають позитивом та стимулом до подальших дій. Хоча ці дії в плані творчості до недавнього часу не були такими рішучими. У поетеси був певний страх, бар’єр, який заважав розкритись широкому загалу. Тривалий час її головними і чи не єдиними експертами та критиками залишались рідні: чоловік Роман і синочок Сергійко, звісно, мама і тато, а також бабуся, чиє заповітне слово стало священним для поетеси.
Заповітне бабусине слово
Вона з сумом розповідає про той час, коли захворіла бабуся. Коли жінка вже була дуже слаба, вона дуже просила онуку подарувати її римоване слово широкому загалу. Для Тані було дуже важливим здійснити бажання дорогої їй людини. Тоді минулим літом вона спробувала надіслати свої три поезії до альманаху «Симфонія літа» – це видавництво «Хмельницька лілія». Всі вони були надруковані ще за життя бабусі. Онука все ж таки встигла стримати своє слово перед дорогою їй людиною. А невдовзі її не стало. Тетяна і досі дуже важко переживає цю втрату, але говорить, що відчуває бабусину присутність поряд.
«…Час не стоїть на місці, час іде,
Але про тебе я не забуваю.
Ти й надалі в моїй пам’яті живеш,
Завжди ти поруч, я це відчуваю».
(уривок із вірша «Присвята бабусі»)
Дарує світу «Вірші своєї душі»
Після старту публікацій в друкованій літературі Тетяна Прокоф’єва продовжила цю практику, яка розвивається для неї досить успішно.
– Зараз мої роботи надруковані вже у 6 альманахах. У видавництвах «Лілія», «100 слів», «Світання слова», «Олександрійський маяк». Пропозиції якось самі собою з’являються, а я вже намагаюсь користуватись моментом, дивлюсь, куди подати свої роботи. Пишаюся тим, що моє єдине оповідання в прозі «Мрія» буде надруковане у дитячому журналі «Золоте левеня», сюди я надіслала ще три свої вірші, – розповідає авторка.
Повномасштабна війна росії проти України спрацювала для Тетяни Прокоф’євої певним самозахистом, стимулом поштовхом для написання. Так творчині легше, так через мелодії, які линуть з глибини її тонкої душі, вона виплескуєте свої емоції. Відчуває, що корисна людям, які їй завдячують за творчість, тому продовжує писати далі. З початку війни з-під пера поетеси народилося 478 віршів. Кожен з них – особливий і важливий для Тетяни.
Вона намагається дарувати свої рядки всьому світу. Бере участь у багатьох вітчизняних та міжнародних конкурсах, в яких посідає гідні місця. Два останніх досягнення – третя премія в авторській поезії на міжнародному конкурсі «Палітра талантів». Буквально на днях наша землячка взяла гран-прі теж на міжнародному конкурсі талантів «Євровесна». З дня на день очікує результату за віршовану казку, ілюстрації до якої допомагала створювати талановита майстриня Петриківського розпису БТДЮ Анна Мельничук. Її подавала на конкурс від обласної організації «Woman plus».
Останні творчі доробки Тетяни присвячені весні, щастю, дивовижній природі навколо, світу краси, який вона так любить:
«… Цей аромат палкий витає всюди,
Захоплює, бере в полон,
Це все насправді!
Це не сон! Я квіти міцно пригорну до серця,
Кожна пелюстка легко доторкнеться,
Навколо радість розіллється».
Коли ми запитали у поетеси про її мрії, то вона зізналась, що дуже хоче, щоб в Україні нарешті настав мир. Прагне, щоб її рідні та близькі завжди були поруч. Неймовірно вдячна за підтримку своїм батькам і коханим чоловікам. У творчому сенсі її мрія пов’язана з виданням власної збірки віршів. Авторка вже навіть назву їй придумала – «Вірші моєї душі». До речі, ця мрія вже частково втілена у реальність в електронній збірці поетеси, з якою ви можете ознайомитись за посиланням.
На запитання, чи планує Тетяна присвятити свій вірш Перемозі, вона відповідає позитивно. Говорить, що всім серцем прагне, аби якнайшвидше все відбулося, як у казці: добро перемогло зло.
Що ж, нехай так і буде. Ми щиро дякуємо нашій талановитій покровчанці за цікаве інтерв’ю. Від усього серця вітаємо її з Днем народження. Щиро бажаємо ніколи не зупинятись у творчості. Дарувати світу красу своєї душі з ще більшим натхненням. Нехай багатство вашого внутрішнього світу тільки примножується, а серце зігріває тепле українське сонце і кохання рідних людей. Будьте окриленими життям і здіймайтесь до найвищих вершин своєї поетичної ниви.
