З початком війни життя кожного з нас докорінно змінилося. Хтось, взявши до рук зброю, відправився на передову, щоб стати на захист Батьківщини від окупантів, хтось залишився вдома, але спрямував всі зусилля на підтримку армії та тих, хто потребує допомоги. Адже всі ми знаємо, що зараз дуже важливо робити добрі справи, результат яких обов’язково стане запорукою загального успіху та допоможе здійснити найзаповітнішу мрію українців – здобути Перемогу. Серед тих людей, які вирішили міцно тримати свій фронт, робити все і навіть більше, у цей складний час – наш колега, машиніст гідравлічного екскаватору Колони кар’єрно-дорожної техніки Автотранспортного цеху Микола Касьянов. Прізвище цього усміхненого і доброзичливого чоловіка відоме багатьом мешканцям Покрова. Багато з них уже побували у нього в гостях, поповнившись зарядом позитивної енергетики від його пухнастих та довгогривих улюбленців. Мали честь і ми познайомитись з цією унікальною людиною.
Українські традиції та козацький дух, об’єднані в садибі Касьянових
Микола Геннадійович – дуже багатогранна особистість. Чоловік має педагогічну освіту, займався тайським боксом, досяг спортивних вершин – має звання Майстра спорту України, був інструктором та суддею з цього виду спорту. Миколу знають не тільки в нашому місті, але й далеко за його межами. Адже саме він разом із дружиною Ольгою створив у с. Чортомлик автентичну козацьку садибу під назвою «Кінний двір», яка вражає своїм суто українським колоритом. Кожен куточок подвір’я дихає козацькою минувшиною із присмаком сучасного романтизму. Ця атмосфера вражає і захоплює, дивує і надихає, допомагає на 100% відволіктись від тривог і вдихнути свободу на повні груди. Це й не дивно. Адже гостей тут зустрічають вольові, сильні та добрі тварини. Всього у садибі живуть 8 коней: Блискавка, Казбек, Азбука, Ляля, Пєтя, Мустанг, Буян і Лукас. Окрім них, гостей радо зустрічають козел Мефодій та камерунська карликова кізочка Міла, милі довговушки-кролики і міні-півники, спів яких чутно розливається на все село. Зустрічає відвідувачів і дружелюбний французький бульдожка Ілай, який дуже полюбляє фотографуватися та їсти моркву.
Справжній козак Микола не уявляє свого життя без коней
Микола розповів, що «Кінний двір» для нього – це улюблене хобі, в котре він вкладає всю свою душу. На запитання, як виникла ідея його створення, ось що відповів чоловік:
– Одного разу я разом зі своїм кумом поїхав до сусіднього міста покататися на конях. Тоді, не маючи ніякого досвіду у поводженні з кіньми, я просто сів верхи і поїхав. За цим із подивом спостерігав професійний тренер, адже з практики знав, що коні дуже рідко піддаються людині під час першого знайомства. Тому подібний випадок можна було вважати винятковим. Саме тієї миті я зрозумів, що хочу пов’язати своє життя із конями.
Микола дуже скоро почав реалізацію свого задуму. Спочатку купив 4-місячну кобилицю Блискавку. Переважно для того, щоб їздити на фестивалі козацької слави, які щороку проходять у нашому регіоні. Під час участі у цих патріотичних заходах, він все більше відчував себе справжнім нащадком славних козаків. На той момент наш співрозмовник проживав у квартирі, у нього, певна річ, не було відведеного місця для утримання коня. Саме з цієї причини Микола на деякий час залишив Блискавку у попереднього господаря. Сам же зайнявся пошуками приватного будинку з підходящою садибою, де б можна було облаштувати місце для утримання коней. Таке місце знайшлося і стало затишним прихистком для першого Миколиного улюбленця. Брат нашого співбесідника теж вирішив підтримати його захоплення, придбавши пару для Блискавки – жеребця на ім’я Буян. Їх дитинчаті – лошаті на ім’я Казбек нині вже 3 роки.
– Одного дня я вирішив поїхати до міста верхи, подивитись на реакцію людей і потішити малечу катанням верхи. Ви навіть уявити собі не можете, скільки позитивних емоцій я побачив. Тоді і зрозумів, у якому напрямку мені треба рухатися. Я надзвичайно загорівся ідеєю створення кінного двору! – згадує господар.
Саме тоді йому запропонували ще один більш вдалий варіант садиби, і він згодився її купити. Микола одразу ж став до роботи з упорядкування подвір’я. Відзначає, що все змайстрував своїми руками: і альтанку, і загородки для коней, і тематичну історичну атмосферу з подихом козацтва.
Усміхнені діти – найкраща винагорода
З того часу за будь-якої погоди «Садиба козака Миколи» радо зустрічає гостей в одному з приватних дворів у Чортомлику, який розташований на в’їзді до селища. Сюди із задоволенням приїздять і діти, і дорослі. Кожен, хто побував тут, заряджається позитивними емоціями від спілкування з конями та іншими домочадцями. Микола дозволяє годувати його підопічних смаколиками – яблуками та морквою, гладити, фотографуватися та із задоволенням катає всіх бажаючих верхи. Діти полюбляють комунікувати з невеликими поні Лялею та Петею, які теж живуть у садибі, а дорослих приваблюють більш могутні представники. Під час катання вершники отримують задоволення не тільки від процесу, а й від краєвиду – справжнього козацького степу, якому гордовито вклоняються «залізні велетні» Олександрівського кар’єру.
В процесі спілкування Микола розповів нам історію прибуття міні-коників до його садиби:
– Пєтя раніше жив на Донбасі. На початку російсько-української війни, у 2014 році, мої знайомі знайшли його в одному із зруйнованих населених пунктів, де він дивом вижив, і привезли мені. Ви б бачили, який він був худий та змучений! Ми разом з моєю дружиною Ольгою, яка допомагає мені у всьому, виходили нашого маленького, і ось тепер він, маючи доброзичливий спокійний характер, катає діток. Ляля прибула до нас із Кирилівки, – розповідає Микола. До речі, з її придбанням та облаштуванням альтанки нам допомагав міський голова Покрова Олександр Шаповал.
Запорізька Січ у мініатюрі – мрія, яка поступово втілюється у життя
Господар садиби зазначає, що попри складнощі, які полягають у дороговартісному утриманні коней (щодня багато коштів витрачається на придбання кормів та сіна), прагне розвивати улюблену справу і надалі, мріє побудувати Запорізьку Січ в мініатюрі.
– Я хочу, щоб наші діти знали історію рідної землі, цікавилися нею і пізнавали, завітавши до нас у гості, пишалися тим, що живуть у козацькому краї! – ділиться думками господар садиби.
Віримо, що Микола обов’язково досягне запланованого після нашої Перемоги. Зараз же він активно волонтерить, допомагає хлопцям із ЗСУ. Збирає кошти на необхідне військове спорядження, відправляє його на «нуль» – туди, де захищає Батьківщину його рідний брат Андрій.
Наостанок Микола відзначає, що саме у спілкуванні з кіньми він черпає додаткову життєву енергію. Ці надзвичайні тварини надають йому сили духу, «лікують» поганий настрій та налаштовують тільки на позитив. Він впевнений, що кожен, хто завітає до садиби, буде у захваті від його вихованців. Адже саме зараз ми всі гостро потребуємо позитиву, якого так не вистачає у житті кожного. Отже, якщо Ви ніколи не були на кінному дворі, то Садиба козака Миколи з нетерпінням чекає на Вас.
