Сьогодні, 20 жовтня, відбулася церемонія прощання з нашим земляком, який загинув, захищаючи рідне місто та всю Україну від російських загарбників. Радіотелефоніст мінометної батареї механізованого батальйону, 41-річний ДМИТРУК Андрій Васильович прийняв свій останній запеклий бій з рашистами поблизу міста Соледар, що на Донеччині. Отримавши важке поранення, наш мужній Захисник потрапив до лікарні. Але на велике свято, Покрову Пресвятої Богородиці, День Захисників та Захисниць України, 14 жовтня, його душа линула на небеса.
Панахиду за загиблим Героєм відслужив Благочинний Православної Церкви України міста Покров, протоієрей Іван Назарик:
— Герой Дмитрук Андрій загинув за Україну в боротьбі проти наших споконвічних ворогів — московських окупантів. 14 жовтня, на Покрову, він відійшов до Бога. Наші Захисники відходять саме до Господа, тому що вони — найкращі воїни у світі, нащадки славних запорізьких козаків, воїнів УПА, січових стрільців, всіх, хто боровся за нашу рідну, незалежну, вільну Україну. Ми втрачаємо чудових, молодих, рішучих, вольових, свободолюбивих людей, яким би народжувати дітей, будувати нашу країну, вести нас у майбутнє, але, на жаль, багато з них кладуть свою душу за це величне майбутнє… З Божою поміччю, цього разу ми переможемо кровожерливих російських катів, які прийшли на нашу землю. Вічна слава нашим Героям-землякам, всім полеглим воїнам-українцям! Вічна Слава Дмитруку Андрію! Нехай їх душі навіки з Богом спочивають…
«Заплакане небо» майоріло жовто-блакитними стягами над людьми, оповитими тугою за полеглим Героєм. Вони «живим коридором» на колінах проводжали свого Захисника в останню земну путь.
Висловлюємо глибокі співчуття рідним.
З болем вимовляємо «Герої не вмирають»… Подвиг Дмитрука Андрія в імʼя України вічно житиме в нашій памʼяті!
